Папа: не боятися забруднити руки

Замислитись над сенсом християнського життя, бути готовими на Божі несподіванки закликав мирян і пастирів Папа під час ранкової Святої Меси у ватиканській резиденції «Дім Святої Марти» 8 жовтня 2018 року.

Запрошення «серйозно бути християнами», які «не бояться забруднити руки чи одяг», коли служать ближнім закликав Папа Франциск, проповідуючи під час Святої Меси в каплиці «Дому Святої Марти» вранці в понеділок 8 жовтня. Роздумуючи на Євангелієм від святого Луки, де розповідається про милосердного самарянина, Святіший Отець звернув увагу на шість дійових осіб притчі, яку розповів Христос законовчителеві, щоб його випробувати. Адже той поставив Ісусові питання: «А хто є моїм ближнім?» Отже, проповідник перелічив розбійників, пораненого чоловіка, що став жертвою нападу, священика, левіта, самарянина та господаря заїзду.

Не оминати: зупинитись, виявити співчуття, допомогти

Розбійники побили подорожнього до крові, залишаючи його півмертвим край дороги; священик, побачивши пораненого «пройшов мимо»; так само зробив і левіт, законовчитель. Папа

вказав, що священик і левіт були «чиновниками», які були «послідовними», вважаючи, що допомогти пораненому, не їхній обов’язок. І навпаки, самарянин, що був грішником, відлученим від народу Ізраїля, виявив співчуття.

«Можливо, це був купець, який подорожував у справах, однак, він не дивився на годинник, не зважав на кров, а «приступив до нього, перев’язав йому рани, полив їх оливою і вином». Він забруднив руки, забруднив свій одяг, а потім «посадив його на власну скотину, привіз до заїзду», отого, скривавленого пораненого. «Й доглянув за ним». Він не сказав: «Я його тут залишаю, покличте лікарів. Я вже йду, я зробив, що зміг». Ні, вказав Його Святість, він ним заопікувався, немов кажучи пораненому: «Тепер ти мій, але не для володіння, а для того, щоб тобі служити». Він не був чиновником, це була людина з відкритим серцем.

Бути відкритими на Божі несподіванки

Святіший Отець вказав також і на «господаря заїзду», що був дуже вражений, побачивши «чужинця», скажімо «язичника», бо той не належав до народу Ізраїля, що зупинився, аби допомогти людині, заплативши за неї «два динарії» та обіцяючи покрити будь-які витрати, коли повернеться. В його серце закрався сумнів, що не отримає належного, додав Святіший Отець, однак, він доглянув пораненого, побачивши  свідчення самарянина, відкритого на Божі сюрпризи. Папа підкреслив, що вони обидва не були чиновниками. Він навів приклад християн, які щонеділі йдуть на Святу Месу, причащаються, раз на рік сповідаються, вважаючи, що все роблять дуже добре, але, не відкриті на Божі несподіванки, вони є тими, які багато знають про Бога, але Його не зустрічають. Вони нездатні дати свідчення.

Ісус і Його Церква

Папа Франциск заохотив усіх, «мирян і пастирів», запитати себе самих: «Чи ми є християнами, відкритими на Божі сюрпризи», на те, що Господь нам дає «щодня», на несподіванки, які «багато разів можуть поставити нас у скрутне становище, як того самарянина», чи може ми є «християнами-чиновниками», виконуючи те, що повинні, почуваючи себе «в порядку». Святіший Отець підкреслив, що деякі давні богослови вважали, що саме в цьому уривку «вміщене все Євангеліє».

Кожен із нас є «отією пораненою людиною», а самарянином – Ісус Христос. Він зцілив наші рани. Він став нам близьким. Він подбав про нас. Він заплатив за нас», – мовив Папа Франциск і додав, що Христос сказав Своїй Церкві: «Якщо буде потрібно більше, то заплати ти, а я доплачу, коли повернусь. Подумайте добре: в цьому уривку вміщене все Євангеліє!»