Папа: Нехай же Господь допоможе сім’ям віднайти справжні почуття

Чергова думка про сім’ї, що переживають важкий період, була серед молитовних намірів Святішого Отця під час ранкової Святої Меси, у проповіді під час якої він підкреслив важливість того, щоби приймати Божу простоту з метою запобігати гордості.

 

«Й надалі молімося за хворих. Моя думка лине також до сімей, які зачинені вдома, до дітей, які не ходять до школи, батьків, які, можливо, не можуть виходити. Дехто, можливо, у карантині. Нехай же Господь допомагає їм відкривати нові способи, нові вираження любові, співжиття в цій новій ситуації. Це прекрасна нагода для того, щоб наново віднайти справжні почуття з креативністю в сім’ї. Молімося за сім’ї, щоби взаємини в родинах в цей період розквітали для добра», – закликав Папа Франциск, розпочинаючи у понеділок, 16 березня 2020 р., ранкову Святу Месу в каплиці «Дому святої Марти», яка транслювалася в прямому ефірі.

Коментуючи під час проповіді біблійні читання, Святіший Отець звернув увагу на те, що обидва спонукають нас замислитися над людським наставленням погорди, що не свідчить про «доброго духа». В Євангелії зустрічаємо назаретський люд, який спочатку із зацікавленням слухав Ісуса, аж раптом комусь прийшла думка: «Та ж він – син Йосифа та Марії, син теслі, що він може нам сказати?».

«І народ обурився, зайняв наставлення погорди, а ця, в свою чергу, призвела до насильства. Тоді вони того Ісуса, проповіддю Якого спочатку захоплювалися, прогнали геть, аби скинути з гори», – зазначив проповідник, вказуючи на те, що схожу поведінку показав Нааман, про якого розповідалося в старозавітній книзі Царів. Він був «добрим мужем, відкритим на віру», але коли пророк через посланця сказав йому вмитися сім разів у Йордані, щоб вилікуватися від прокази, обурився, бо сподівався, що той особисто прийде, простягне руку, призве Боже ім’я та оздоровить його…

Погорда веде до насильства

Святіший Отець підкреслив, що назаретяни були добрими людьми. Але що призвело їх до погорди, а навіть і до насильства? Вони, як і Нааман, вважали, що Бог проявляється лише в «чомусь надзвичайному, в речах, далеких від звичного», що Бог «не може діяти в простоті». Вони «гордували простим». Наш Бог, натомість, дає нам зрозуміти, що «Він завжди діє в простоті», в простоті щоденної праці, через простоту молитви, в той час, як дух світу «веде нас до марнославства, до того, що зовнішнє». Гордування ж цим «веде до насильства».

«Нааман був дуже вихованим, але гримнув дверима перед пророком і забрався геть. Насильство, жест насильства. Люди з синагоги почали розпалюватися та прийняли рішення вбити Ісуса, підсвідомо, й вигнали Його геть, щоб скинути з гори. Зневага – це лиха спокуса, що веде до насильства», – сказав Папа, зауваживши, що існують люди, зокрема, це стосується гордіїв, які для самоствердження потребують зневажати інших…

«Також і з нами може трапитися те, що богослови називають “фарисейським згіршенням”, тобто, обурення простотою Бога, простотою бідних, простотою християн, мовляв: “Це не Бог. Ні. Наш Бог вишуканіший, зразковіший, поважніший. Бог не може так просто діяти”. Наслідком цього завжди є погорда, що веде до насильства, як до фізичного, так і до насильства пліток, що вбиває так само, як і фізичне», – мовив Святіший Отець, заохочуючи замислитися над цими двома проявами зневаги до Божої простоти з боку назаретян і Наамана.