Папа: «Отче наш» – наріжний камінь нашої молитви

Проказуючи молитву «Отче наш», ми відчуваємо на собі батьківський погляд Господа Бога. На це звернув увагу Папа Франциск у проповіді під час Святої Меси, яку він очолив у ватиканській резиденції «Дім Святої Марти» у четвер, 16 червня 2016 р. Воднораз, проповідник зазначив, що для християнина тексти молитов не є якимось «магічними словами».

Ісус Христос в найвідповідальніший моментах Свого життя звертається до Небесного Отця саме тим ніжним словом «Отче» і цього ж учить Своїх апостолів та інших учнів. Спаситель вживав це слово, коли був сповнений великою радістю, коли Його переповнювали емоції, коли плакав перед гробом Свого друга Лазаря, коли проходив хресну дорогу та страждав на хресті.

В молитві «Отче наш» Ісус вказує на Того Отця, Який дуже добре знає, що саме нам потрібно, ще перед тим, як ми в Нього про це просимо; Який вислуховує нас у тайні, Який бачить серце людини; Який дав нам ідентичність Його дітей. Тому, коли проказуємо слово «Отче», то вказуємо на те, що ми є дітьми Господа Бога, що є великим даром Святого Духа. Ніхто, як каже св. Павло, не може сказати «Отче» без благодаті Святого Духа. Якщо ми не відчуваємо, що ми є дітьми, дітьми Господа Бога, то наша молитва є поганською, є пустим проказуванням слів, наголосив Святіший Отець.

Далі він зазначив, що звертатись до Небесного Отця – це наріжний камінь нашої молитви, адже Він знає всі наші потреби. Без сумніву, можна звертатись у молитві до Пресвятої Богородиці, до ангелів і до святих, але наріжним каменем нашої молитви є молитва до Отця. Якщо ми не здатні розпочати молитву цим словом, то наша молитва не буде вдалою. Вселенський Архиєрей підкреслив, що вимовляючи у молитві слово «Отче», ми немов відчуваємо Його батьківський погляд, відчуваємо вагу того слова, відчуваємо, що звертаємось до Того, Який нам дав нашу ідентичність, зробивши Своїми дітьми. «Якщо простором нашої молитви є проказування слова «Отче», то її атмосферою є сказати «наш», – мовив Єпископ Риму, вказуючи таким чином, що усі ми між собою є братами та сестрами, тобто – родиною. А тому так важливим є вміння прощати одні одним, забувати образи, не носити у своїх серцях тягарів завданих нам кривд та бажання помсти.

Папа заохотив усіх зробити іспит сумління, поглянувши на те, як ми молимось: чи, промовляючи «Отче», ми прощаємо нашим винуватцям, забуваємо образи; чи я відчуваю, що Бог для мене є Отцем? Якщо я не відчуваю Його батьківства, то слід звернутись до Святого Духа, щоб обдарував нас тією благодаттю, що ми змогли відчути, що Він є нашим Батьком, а ми між собою – братами та сестрами.