Папа привітав учасників XVIII Міжнародної зустрічі колумбанських спільнот

«З нагоди 1400-річчя смерті святого Колумбана, яка відбулася 23 листопада 615 р. у Боббіо, Святіший Отець з радістю надсилає свої сповнені якнайкращих побажань привітання Вам, дієцезальній спільноті та всім, хто бере участь у XVIII Міжнародній зустрічі колумбанських спільнот з різних країн Європи», – читаємо у посланні, яке кардинал П’єтро Паролін від імені Папи Франциска надіслав на ім’я єпископа північноіталійської дієцезії П’яченца-Боббіо, з нагоди згаданої зустрічі, яка відбулася в останню неділю серпня.

У контексті того, що в Боббіо тривають ювілейні відзначення, покликані «спричинитися до кращого пізнання постаті цього невтомного євангелізатора всієї Європи», у посланні читаємо, що «Святіший Отець високо цінує численні душпастирські та культурні ініціативи, організовані з цієї нагоди, і призиваючи небесного заступництва святого Колумбана для всіх церковних спільнот, яких він є Небесним Покровителем, та для всіх народів Європи, від щирого серця уділяє особливе Апостольське благословення».

У листі також знаходимо згадку про важливі життєві віхи цього монаха ірландського походження, який писав до святого Папи Григорія Великого про завдання всіх християн співпрацювати для того, щоб різні народи континенту жили в мирі та єдності. Після тридцяти років, проведених у монастирі, святий Колумбан вирушив у місійну подорож Європою, ставлячи за собі за мету наново запалити світло Євангелія в уже дехристиянізованих частинах континенту внаслідок напливу північно-східних народів.

Завдяки прихильності франкського короля, він розпочав велике євангелізаційне діло, провадячи його не шляхом накидання віри, але притягаючи ближніх стилем життя монахів, які давали свідчення молитви, праці, поміркованого життя, суворого в тому, що стосувалося морального плану. Численна молодь приймала його чернече правило, а засновані ним монастирі стали справжніми осередками духовності для різних європейських народів. Останнім етапом його життя став монастир в Боббіо.

Також і перебування на півночі Італії стало в житті та місії святого Колумбана стало ділом дбання про духовну єдність європейських народів, поборюючи присутню на цих теренах аріанську єресь, яка спричинилася до втрати сопричастя між лангобардами та Єпископом Риму. Він був переконаний, що братерство між народами Європи можливе лише за умови суспільства, відкритого на Бога.