Папа: Просімо благодаті сорому й не осуджуймо інших

Не судіть і не будете суджені. Під час проповіді в каплиці «Дому святої Марти» у понеділок, 26 лютого 2018 р., Папа Франциск наполегливо повторив ці Ісусові слова, записані святим Лукою. У період Великого Посту Церква запрошує всіх вірних до оновлення, пам’ятаючи про те, що ніхто не зможе уникнути Божого суду – особистого й загального. В цій перспективі варто задуматися над нашими взаєминами з Богом і ближнім.

Щодо ближніх, Господь закликає нас не судити. Більше того – прощати. Як зауважив Святіший Отець, кожен з нас може подумати: «Я ніколи не суджу. Я ж не працюю суддею». Слід, натомість, проаналізувати свої настановлення. «Як же часто, – підкреслив він, – темою наших розмов є оцінювання інших», що вони, мовляв, неправильно поводяться.

«Під час зустрічей, які проводимо, під час обіду, під час інших справ, що тривають, наприклад, дві години: скільки часу, скільки хвилин протягом цих двох годин були витрачені, щоб осуджувати інших? Мовляв, той такий, а той не такий?» – запитав проповідник, заохочуючи, натомість, бути «милосердними, як Отець небесний милосердний», в також «великодушними», пам’ятаючи про те, що якою мірою міряємо, такою і нам буде відміряно. Тож отримаємо «повноту великодушності Господа», якщо самі будемо «сповнені милосердям, не осуджуючи».

Другим заохоченням є бути покірними перед Богом, визнаючи себе грішниками. «Ми знаємо, – зауважив Папа, – що Божою справедливістю є милосердя. Але слід повторювати: “Тобі належить справедливість, а нам – сором. І коли Божа справедливість зустрічається з нашим соромом, там є прошення. Чи вірю, що я прогрішився перед Господом? Чи вірю в те, що Господь є справедливим? Чи вірю в те, що Він – милосердний? Чи соромлюся перед Богом того, що я є грішником? Ось так просто: Тобі – справедливість, а мені – сором».

Вказавши на те, що людей, які чинять зло, в деяких мовах називають «безсоромними», Святіший Отець зазначив, що слід просити про ласку сорому, бо «сором – це велика благодать». «Отож, запам’ятаймо: в ставленні до ближнього слід не забувати, що мірою того, як суджу, так і мене будуть судити, я не повинен осуджувати. А якщо щось кажу про іншого, то слід це чинити великодушно, з великим милосердям. А стаючи перед Богом, суттєвим є цей діалог: Тобі – справедливість, мені – сором».