Папа: революція ніжності – неочікуваний спосіб чинити справедливість
«Хоча Євангелії не наводять деталей про те, як він виконував своє батьківство, можемо бути впевненими у тому, що його стан “праведного” мужа перекладався також у виховання, дане Ісусові», – цим зауваженням Папа Франциск розпочав своє чергове повчання, присвячене постаті святого Йосифа. «Святий Йосиф як лагідний батько» – такою була тема загальної аудієнцію, що в середу, 19 січня 2022 р., відбулася в залі Павла VI у Ватикані.
Божий спосіб вершити справедливість
Святіший Отець звернув увагу на те, що Ісус завжди вживав слово «отець», коли говорив про Бога та про Його любов. Постать батька є головною дійовою особою багатьох притч, найвідомішою з яких є притча про милосердного батька, записана євангелистом Лукою. «Саме в цій притчі підкреслюється, крім досвіду гріха та прощення, також і спосіб, у який прощення досягає людину, що помилилася», – сказав Папа, наводячи слова з Євангелії, що стверджують, що батько ще здалеку побачив сина, який повертався, й вибіг йому назустріч.
«Син очікував покарання, справедливості, яка щонайбільше могла знайти для нього місце між слугами, але опиняється в обіймах батька. Ніжність – це щось більше від логіки світу. Це неочікуваний спосіб вершити справедливість», – зауважив Наступник святого Петра, наголошуючи на тому, що ми ніколи не повинні забувати про те, що «Бог не лякається наших гріхів, наших помилок», але боїться «замкнутості нашого серця, браку нашої віри в Його любов».
Джерело лагідності
Папа ствердив, що «існує велика ніжність» у досвіді Божої любові. Й прекрасним є думати, що «першим, хто передав Ісусові цю дійсність, був саме святий Йосиф». «У дійсності, – пояснив він, – речі, що стосуються Бога, приходять до нас завжди через посередництво людського досвіду». Це спонукає замислитися над тим, «чи ми самі пережити досвід цієї лагідності» та «чи стали, в свою чергу, її свідками». Бо ніжність не є, насамперед, «емотивним чи сентиментальним питанням», але досвідом «відчути, що нас люблять і приймають саме в нашій убогості та злиденності».
Божа правда не чинить осуд
За словами Святішого Отця, Бог не покладається тільки на наші таланти, але також на «нашу викуплену слабкість». Щоби пояснити це, він навів досвід святого Павла, описаний в Посланні до Коринтян, в якому Апостол народів подає відповідь Господа на прохання віддалити від нього «колючку в тілі», спокусу сатани, що його турбувала: «Досить тобі моєї благодаті, бо моя сила виявляється в безсиллі».
«Досвід ніжності полягає в тому, щоби побачити, як Божа могутність переходить через те, що чинить нас уразливішими», – сказав Папа, наголошуючи на необхідності навернення від погляду Лукавого, що спонукає дивитися на нашу слабкість з негативним осудом. Як зазначалося в Апостольському листі «Patris corde», лагідність є «найкращим способом торкатися того, що є слабким у нас». Для цього важливо «зустрічатися з Божим милосердям», особливо, у сповіді, переживаючи досвід «істини та лагідності». Бо також і лукавий може казати нам правду, але з метою засудити. Натомість істина, яка походить від Бога, «не засуджує, але приймає, обіймає, підтримує та прощає нас».
Революція ніжності
Підсумовуючи, Святіший Отець зазначив, що варто брати приклад з батьківства святого Йосифа, що є віддзеркаленням батьківства Бога, запитуючи себе про те, чи ми дозволяємо Богові «любити нас з притаманною Йому ніжністю, перетворюючи нас у чоловіків і жінок, спроможних любити так само». Бо без цієї «революції ніжності» ризикуємо залишатися в «полоні справедливості, що не дозволяє підвестися», підмінюючи відкуплення покаранням. «Саме тому сьогодні хочу особливим чином згадати наших братів і сестер, які перебувають у в’язниці. Справедливо, щоб той, хто помилився, заплатив за свою помилку, але так само справедливим є те, щоби той, хто помилився, мав змогу вивільнитися від своєї помилки. Не повинні існувати засуди, позбавлені вікна надії», – наголосив Папа, завершивши своє повчання молитвою:
«Святий Йосифе, ніжний батьку, навчи нас приймати той факт, що нас полюбили саме в тому, що є найслабшим у нас. Учини так, аби ми не ставили жодних перешкод між нашою вбогістю та величчю Божої любові. Пробуди в нас прагнення приступати до Таїнства Примирення, щоби бути прощеними, а також ставати здатними з лагідністю любити наших братів і сестер в їхній убогості. Будь близьким до тих, які помилилися і тепер платять ціну цієї помилки, допоможи знаходити, разом із справедливістю, також лагідність, щоб змогти розпочати все наново. І навчи їх, що перший спосіб розпочати заново – це щиро просити прощення. Амінь».
About The Author
