Папа: рік місіонерської практики для майбутніх ватиканських дипломатів
Про цей намір Папа Франциск згадував у своїй промові на завершення Синоду, присвяченого Амазонії, а тепер ця вказівка стала дійсністю: в листі до архиєпископа Джосефа Маріно, новопризначеного президента Папської Церковної Академії, Святіший Отець розпорядився включити до навчальної програми закладу, в якому проходять вишкіл майбутні ватиканські дипломати, один рік місій в одній з місцевих Церков.
«Я переконаний, – пише Папа в листі, підписаному 11 лютого, – що такий досвід зможе бути корисним для всіх юнаків, що готуються чи починають священиче служіння, а особливо, для тих, що в майбутньому будуть покликані співпрацювати з Папськими представниками і, пізніше, в свою чергу зможуть стати Посланцями Святого Престолу при країнах та помісних Церквах».
Наступник святого Петра цитує слова, з якими він звернувся до студентів і викладачів Папської Церковної Академії, приймаючи їх на аудієнції у Ватикані в червні 2015 року: «Місія, яку ви одного дня будете покликані здійснювати, поведе вас в різні частини світу: в Європу, що потребує пробудження; в Африку, спраглу примирення; Латинську Америку, що потребує духовної та матеріальної поживи; в Північну Америку, яка прагне віднайти свою ідентичність, що не визначається на основі виключення; в Азію та Океанію, де виникають виклики бути закваскою для діаспори та діалогувати з численними прадавніми культурами». В листі Папа наголошує, що для того, аби позитивно відповісти на ці виклики, потрібно, щоб майбутні дипломати Святого Престолу окрім доброго священичого, душпастирського та спеціального вишколу в Академії, набували також «особистого досвіду місії поза межами своєї дієцезії, поділяючи з місійними Церквами період спільного шляху разом з їхніми спільнотами, залучаючись до їхньої щоденної євангелізаційної діяльності».
Це розпорядження Вселенського Архиєрея, як зазначається в листі, повинно вступити в дію в наступний академічний рік 2020/202.
Для того аби здійснити цей проект, як зазначає Папа, «буде необхідна, насамперед, тісна співпраця з Державними Секретаріатом і, зокрема, з Відділом у справах дипломатичного персоналу Святого Престолу (Третя секція), а також з Папськими представниками, які, звичайно, не відмовляться допомагати у визначенні помісних Церков, що готові приймати студентів та зблизька слідкувати за цим їхнім досвідом».
«Я впевнений, – пише на завершення Святіший Отець, – що, подолавши початкові хвилювання, які можуть виникнути в зв’язку з цим новим стилем вишколу для майбутніх дипломатів Святого Престолу, місіонерський досвід буде корисним не лише для юнаків, що навчаються в академії, але й для окремих Церков, з якими вони співпрацюватимуть, і, сподіваюся, пробудить і в інших священиків вселенської Церкви бажання заявити про готовність провести певний період на місійному служінні поза межами своєї дієцезії».
About The Author
