Папа: сім’я – це школа віри, любові та громадського виховання

«Сім’я – це перша спільнота, де навчаємо та вчимося любити; це привілейоване середовище, в якому навчаємо та вчимося також і вірити, де вчимося чинити добро. Здорова сім’я є вирішальною для майбутнього світу та Церкви, беручи до уваги різного роду виклики та труднощі, що виникають у щоденному житті. І справді, коли зустрічаємось із гіркою дійсністю, коли відчуваємо біль, коли в наше життя вривається досвід зла чи насилля, саме у сім’ї, в її спільності життя та любові, все можна зрозуміти та подолати», – мовив Святіший Отець, приймаючи у п’ятницю, 25 травня 2018 р., в залі Павла VI у Ватикані персонал римського департаменту національної поліції та представників центральної дирекції охорони здоров’я при департаменті громадської безпеки з їхніми родинами та постраждалих від тероризму.

Життя людей позначене болем та стражданнями

Глава Католицької Церкви зазначив, що кожна людська реальність позначена стражданням, про що засвідчують численні сторінки Святого Письма: братовбивче насильство Каїна над Авелем, сварки між дітьми та дружинами Авраама, Ісаака та Якова, трагедії в житті царя Давида, страждання Товії, біль Йова… Також і життя Пресвятої Родини з Назарету не було позбавлене болю та терпінь, зокрема, коли пригадаємо втечу Йосифа та Марії з маленьким Ісусом до Єгипту. Теж й Ісус, у Свою чергу, досвідчує та переживає у Своєму серці життєві випробування тих людей, яких Він зустрічає на Своєму шляху: тещі апостола Петра, яку заторкнула хвороба, Марти та Марії, які оплакували свого брата Лазаря, вдови з Наіну, яка втратила єдиного сина, римського сотника, який переживав за свого важкохворого підлеглого… Ісус завжди здатний співчувати з тими особам, які Його просять про здоров’я чи приходять до Нього зі сльозами.

Церква вказує сім’ям на кінцеву мету

«За прикладом Ісуса, також і Церква на своєму щоденному шляху знає про родинні тривоги та напруження, про конфлікти поколінь, насильство в сім’ї, економічні труднощі, відсутність гарантій зайнятості…», – мовив Вселенський Архиєрей, додавши, що Святий Дух провадить Церкву до того, щоб вона була близькою до родин, щоб супроводжувала їх протягом їхньої життєвої мандрівки, зокрема ті сім’ї, які перебувають у кризових ситуаціях чи досвідчують якесь терпіння, вказуючи їм на нашу кінцеву мету, де біль та смерть зникнуть назавжди.

Божа присутність виявляється у ніжності, турботі та любові

Папа наголосив на тому, що Ісус ніколи не залишає нас на нашій життєвій дорозі: Він прямує разом з нами, супроводжує всіх людей Своїм милосердям, а в особливий спосіб – сім’ї, які освячує в любові. «Його присутність виявляється через ніжність, пестощі, обійми матері, батька, дитини. Сім’я – це місце ніжності. Саме тому у Святих Писаннях Бог виявляється нам як батько, але також як матір, яка опікується та схиляється для того, щоб нагодувати молоком і дати їсти, – підкреслив Святіший Отець. – Церква, як дбайлива матір, навчає нас бути стійкими у Бозі, у тому Бозі, Який нас любить і підтримує». Лише виходячи з цього фундаментального внутрішнього досвіду, можемо перенести всі складності та неприємні життєві моменти, агресивності світу, невірність і недосконалості, як свої власні, так й інших людей; можемо бути святими у триванні в добрі, яке, завдяки Божій благодаті, перемагає всяке зло.

Сім’я як школа віри

Далі Єпископ Риму також вказав на інший важливий аспект сім’ї, а саме на те, що у ній передається віра. Саме в колі сім’ї ми вчимося молитись, вчимося тієї покірної та простої молитви, яка, воднораз, є відкритою на надію, яку супроводжує справжня радість задля гармонії між людьми та краси буття разом. «Епоха, в якій живемо, позначена глибокими перемінами. Ви це безперервно досвідчуєте у вашій праці, як у розслідуваннях, так і на вулицях, особливо у такому місті як Рим, – підсумував Глава Католицької Церкви. – Досвід сімейного життя допомагає вам навіть у цьому, адже він дає вам людську рівновагу, мудрість, цінності, на які можна опертися. Хороша сім’я передає також і суспільні цінності, вчить почувати себе частиною суспільного тіла, поводитись як  лояльні та чесні громадяни. Нація не може встояти, якщо сім’ї не сповнюють цього завдання. Перше громадське виховання здобувається у сім’ї».