Папа в патріаршому соборі Светіцховелі: Вірність корінню не означає замкненість

«Завершуючи своє паломництво на землю Грузії, дякую Богові за те, що можу зупинитися в зосередженні в цьому святому храмі. Тут також хочу щиро подякувати за виявлену гостинність, за ваше зворушливе свідчення віри, яке мене дуже підтримало, щиро подякувати за добре серце», – цими словами Папа Франциск розпочав свою останню промову на грузинській землі, виголошену під час відвідин патріаршого собору Светіцховелі в місті Мцхета, що відбулися ввечері, 1жовтня 2016.

Зазначивши, що грузинська мова багата «промовистими висловами» для описання братерства, дружби й близькості між людьми, він виокремив слова «шен ґенацвале», що означає готовність поставити себе на місце іншого. «Розділити в спільності молитви та в єдності душ радощі й тривоги, носячи тягарі одні одних: нехай же цим братерським наставленням, – побажав Глава Католицької Церкви, – буде позначений наш спільний шлях».

Святіший Отець зазначив, що цей величний собор, зберігаючи «численні скарби віри та історії», є заохоченням пам’ятати про минуле, адже «занепад народу починається там, де закінчується пам’ять про минуле». «Історія Грузії є немовби стародавньою книгою, яка на кожній сторінці розповідає про святих свідків та про християнські цінності, які викували дух і культуру країни», – сказав Папа, додаючи: «Християнське послання, яке пригадує це святе місце, протягом сторіч є опорою грузинської ідентичності» також і в найважчі історичні періоди.

«Ніжна й співчутлива близькість Господа тут особливим чином представлена знаком святої ризи», – вів далі Єпископ Риму, вказуючи на одну із реліквій собору – святу Христову ризу, яку забрав один з воїнів, що стерегли розп’ятого Христа. Він зазначив, що таїнство «безшовного хітону, витканого згори додолу», від самих початків привертало увагу християн, зокрема, святий Кипріян Картагенський стверджував, що ця нерозділена риза є образом єдності, що походить згори.

«Свята риза, таїнство єдності, закликає нас відчувати великий біль з приводу поділів, що сталися між християнами протягом історії: вони є справжніми та дійсними ранами, завданими Господньому тілу, – сказав Папа. – Однак, у той же час “єдність, що походить згори”, любов Христа, Який зібрав нас не лише даруючи нам Свою ризу, але також Своє тіло, спонукають нас не знеохочуватися та за Його прикладом, жертвувати себе самих, спонукають нас до щирої любові та взаєморозуміння, до того, щоб зашити розриви, надихаючись духом світлого християнського братерства. А все це, без сумніву, вимагає терпеливого шляху, сповненого довірою до іншого та покорою, але без страху та знеохочення, але в радісній впевненості, передсмак якої нам дає християнська надія».

Святіший Отець також звернув увагу на те, що храм є місцем уділення Хрищення, яке по-грузинськи вказує на просвічення, і має той самий корінь, що й слово «виховання». Це, на його думку, вказує на «красу християнського життя», яке від початку є світлим і залишається таким, якщо «залишатиметься у світлі та відкидатиме темряву зла; якщо, зберігаючи вірність своєму корінню, не впадає у замкненість, що затемнює життя, але зберігається у готовності приймати та вчитися, просвічуватися всім, що є прекрасним та істинним».

«Від щирого серця запевняю свою молитву за те, щоб Господь, який оновляє всі речі, за заступництвом святих братів апостолів Петра й Андрія, мучеників та всіх святих, помножив любов між віруючими в Христа та світлий пошук того всього, що може нас наблизити, примирити та з’єднати», – підсумував Папа.