Папа: виклики вимагають спільної відповідальності та культури діалогу

Папа Лев XIV закликав учасників зустрічі, зосередженої на темі співпраці між Північною та Південною Америками, ставити в центр розвитку людську гідність, солідарність і спільну відповідальність. Він також наголосив на важливості діалогу, здатного долати розбіжності та служити спільному благу.

Зустріч «Fratelli tutti: соціально-екологічний діалог Північ-Південь», що цими днями відбувається в Римі, стала продовженням п’ятирічного соціально-екологічного діалогу між Північчю та Півднем Америки. Її організували Латиноамериканська та Карибська єпископська рада (CELAM), Амазонська церковна конференція та Конференція католицьких єпископів США (USCCB) за підтримки Папської комісії з питань Латинської Америки. 12 вересня 2026 р. учасників зустрічі – представників цих церковних структур – прийняв Папа Лев XIV. Аудієнція відбулася в Залі Консисторії Апостоського палацу. У своєму зверненні він у світлі своєї першої енцикліки Magnifica Humanitas закликав шукати моделі розвитку, які ставлять у центр людську гідність, спільну відповідальність і загальне благо.

Церква покликана бути присутньою у реальності

Лев XIV розпочав із нагадування, що діалог із сучасним світом є невід’ємною частиною місії Церкви. Уже на початку понтифікату він закликав до «сміливого й упевненого діалогу зі сучасним світом у його різноманітних складових і реаліях». Церква, наголосив Папа, не може залишатися осторонь процесів, які визначають життя людей, а її пастирська місія вимагає особливої уваги до тих, хто найважче переживає наслідки соціальних, економічних і технологічних змін.

Цю відповідальність Лев XIV пов’язує також із перспективою, яку розвиває у своїй першій енцикліці Magnifica Humanitas. Науковий і технологічний прогрес відкриває небачені раніше можливості, але водночас може поглиблювати суперечності та нерівність. Тому Церква покликана не лише супроводжувати суспільство, але й «брати на себе відповідальність за реальність, а також викривати суперечності», які супроводжують сучасний прогрес.

Північ і Південь: спільна відповідальність

Цю перспективу Папа пов’язав із програмою спільної відповідальності між Північчю та Півднем Америк. На його думку, великі соціальні виклики не може вирішити окрема інституція – вони вимагають участі багатьох сторін. Лев XIV наголосив на принципі субсидіарності, який поєднує відповідальність кожного та необхідність співпраці. Державні інституції, підприємства, працівники, університети, громади й громадські організації можуть робити свій внесок у спільне благо, ділячись знаннями, ресурсами та досвідом. Саме так, за словами Папи, набуває конкретної форми те, що соціальна доктрина Церкви називає «соціальною дружбою». Водночас така співпраця потребує здатності працювати разом попри відмінності. «Напруження та розбіжності не повинні лякати: вони можуть стати творчою енергією, коли їх спрямовує спільна відповідальність», – сказав Лев XIV.

Єдність без заперечення відмінностей

Папа застеріг також від перетворення плюралізму на роздробленість. Законні відмінності між людьми, суспільствами та інституціями не потрібно усувати, але їх слід спрямовувати до спільного блага. Як приклад він навів синодальний досвід Церкви: слухати відмінності не означає розмивати їх, а розпізнавати те, що може послужити всім. Це особливо важливо в час, коли поширюються поляризовані наративи, а протистояння може ставати інструментом домінування.

У цьому контексті сама готовність людей із різними позиціями сісти за один стіл уже має значення. Проте справжній діалог вимагає також готовності залишатися в розмові, коли виникають суперечливі інтереси й потрібні конкретні поступки. Для віруючих основою такого братерства є ще глибша істина: «ми маємо одного й того самого Отця».

Міра розвитку – життя найуразливіших

У практичному вимірі Папа закликав оцінювати суспільний прогрес не лише за кількістю досягнутих домовленостей, а передусім за тим, чи захищають вони тих, хто має найменше можливостей захистити себе. Цю перспективу Лев XIV розвиває також у своїй першій енцикліці Magnifica Humanitas, де говорить про необхідність такого суспільного розвитку, який не залишає людину осторонь і ставить її гідність у центр. Тому соціальний, економічний і політичний лад є справді людським тоді, коли дозволяє всім, «а особливо найуразливішим – жити по-справжньому по-людськи, не залишаючи нікого осторонь». Соціальна доктрина Церкви, пояснив Лев XIV, не дає готових рішень, але пропонує критерії їх оцінювання з погляду людської гідності та загального блага.

У цьому ж ключі Папа говорить про рух «роздумів і дій», який має охоплювати інституції, бізнес, освітні та посередницькі організації, а також самих громадян. Кожен покликаний відновлювати довіру, відповідальність і зв’язки там, де вони втрачаються, перетворюючи спільне розпізнання на конкретну відповідь на виклики сучасності.

Відбудовувати разом: образ Неємії

Наприкінці промови Лев XIV запропонував біблійний образ пророка Неємії, який, побачивши зруйнований Єрусалим і почувши страждання свого народу, звернувся до Бога, розпізнав, що потрібно зробити, та організував відбудову, залучивши багатьох людей. «Ви повинні увійти на будівельні майданчики історії – науково-дослідні лабораторії, технологічні підприємства, школи, засоби масової інформації, інституції, місцеві спільноти – щоб відбудувати те, що зруйнувалося, і захистити те, що наражається на небезпеку», – закликав Папа. Це означає також вести переговори та шукати спільне благо понад окремими інтересами, розвиваючи «культуру переговорів», яка відкриває шлях до зустрічі навіть за умов глибоких розбіжностей.

Завершуючи промову, Папа закликав учасників розпізнати власну роль у цій спільній праці та взяти відповідальність за свою ділянку. «Тепер вам належить розпізнати, яка частина цієї спільної праці довірена саме вам. Нехай прогрес нашого часу не залишає за собою нових руїн, і нехай усе, що ми будуємо, справді стане домівкою та притулком для всіх, починаючи з тих, хто цього найбільше потребує», – підсумував Лев XIV.

Джерело: Vatican News