Пастирське звернення архієпископа Мечислава Мокшицького з нагоди 75-ї річниці початку ІІ Світової війни та заклик до молитви про мир
Возлюблені у Христовому священстві Брати! Дорогі Богопосвячені Особи! Любі Брати і Сестри!
Вже декілька місяців поспіль в моїх зверненнях до Вас присутнє прохання про молитву за мир в Україні. Сьогодні також, ідучи за голосом пророка Єремії, який в Першому Читанні, виконуючи наказ Бога, вкотре сповіщає людям гірку правду, застосовуючи при цьому слова: «Ґвалт і руїна!», і я хочу, щоб всі ми усвідомили собі, що це саме відбувається зараз і в нашій країні, де війна чинить що раз то більшу шкоду, залишаючи після себе руїни міст і сіл.
І хоч війна відбувається сотні кілометрів від наших домівок, проте відчуваємо її наслідки, беручи участь у похоронах молодих людей, які віддали своє життя, воюючи за суверенність Вітчизни, або ж загинули лише тому, що живуть в тих місцях, де відбуваються воєнні дії. І хоча здається нам, що ця війна є далека, та про її близькість пригадують нам ранені і покалічені на все життя вояки та мирні жителі, які повертаються додому і бачать те, чого ніхто з нас на досвідчив. Саме тому не можемо перестати молитися і допомагати тим, які воюють і їхнім родинам. Це наш обов’язок по відношенні до нашої Країни.
Теперішня війна пригадує нам історію іншої війни, яка розпочалася 1 вересня 1939 року. Світовий мир був зруйнований, а свобода багатьох народів, була похована в могилі на багато років. 75 років тому представники одного з європейських народів вирішили, що вони кращі за інших, проголошуючи себе «Панською Расою», і що їм можна вважати інших своїми підданими.
Впродовж шести років вирішували долі людей, яким забирали імена і прізвища, залишаючи лише номер для їхньої ідентифікації. Через цей брак поваги до ближнього відбулося найбільше в історії людства знищення, про що свідчать концтабори, братні могили, місця битв та пам’яті, які пригадують нам жертв терору: батька, матір, брата чи сестру, або сусіда.
Впродовж десятиліть ми чули, як повторювалося чудове гасло: Ні – війні! Ці слова ми чули з уст представників Сходу і Заходу, Півночі і Півдня. Якщо вони говорили їх лише по відношенню до історії, то це були слова абсолютно без змісту, бо ІІ Світова Війна вже закінчилася. А якщо казали їх, дивлячись у майбутнє, то потрібно, щоб цей заклик став конкретним вчинком і діями, які сприятимуть миру у світі.
Маємо право цього вимагати, бо попри великі злочини минулого, бачимо, що в багатьох закутках світу точаться війни, а одна із них триває на Сході України. Тому звертаємося до світових політичних лідерів: «Ми не хочемо війни, ми прагнемо миру!» Цей заклик нехай буде почутий особливо 1 вересня, коли в кожному з наших храмів пам’ятатимемо про жертви воєн і жалобною молитвою за померлих випрошуватимемо їм вічне життя. Прошу у кожній спільноті, саме в цей день, молитися за полеглих, так як це пропонує взірець з процесії за померлих із Задушного Дня.
Дорогі у Христі!
В Другому Читанні святий Павло, пишучи до Римлян, остерігав їх такими словами: «Не вподібнюйтеся до цього світу, але перемінюйтесь обновленням вашого розуму, щоб ви переконувалися, що то є воля Божа, що добре, що угодне, що досконале.» Ці слова відносяться також до кожного з нас. Це ми повинні критично оцінити які цінності пропонує сучасний світ і згідно з цією оцінкою побачити, що є добре, що угодне, а що досконале. Це оцінювання не є складним. Достатньо взяти до уваги заповіді любові Бога та ближнього і матимемо ясну картину для того, щоб могти зробити добрий вибір. Достатньо побачити зло, явне і без камуфляжу, яке виступає проти любові і цінностей, які є фундаментом взаємоповаги і пошани людини. Там, де немає любові, там немає місця для Бога, а якщо немає місця для Бога, то тим більше не буде місця для нас, тих, які вірять в Бога. Тому будьмо чуйні і не дозвольмо, щоб нас поділили, бо в єдності наша сила.
В контексті цих слів, скеровую до Вас запрошення показати свою силу в єдності. Нагодою для цього нехай буде щорічна урочистість на честь Покровителя нашої Архідієцезії – блаженного Якова Стрепи. В цьому році вона припадає на 6 вересня і буде особливою нашою молитвою за припинення війни в Україні і настання жаданого миру.
Як завжди, в процесійній ході вирушимо з Львівського Санктуарію святого Антонія до катедри. В цьому році під час процесії молитимемося Розарій. Нехай ця молитва єднає нас у спільному проханні миру, а наша присутність на процесії нехай виражає прагнення жити в країні без війни і в справедливості, з пошаною кожної людини. Нашу урочистість очолить Архієпископ Тадеуш Кондрусєвіч з Мінська, що в Білорусії.
В цьому році на нашій процесії та на Архідієцезіальному Дні Молоді будуть присутні ікона та хрест – символи Світових Днів Молоді, які молоді люди жертвувала святому Йоану Павлу ІІ, а з його волі і доручення вони подорожують з країни до країни. До нас привезе їх молодь з Литви, а їхнє привітання відбудеться у суботу 6 вересня о 9.00 год. перед Санктуарієм Святого Антонія у Львові.
Возлюблені Брати і Сестри!
Звертаюся до Вас з особливим проханням взяти участь у цих урочистостях. В Євангелії почуємо слова Ісуса: «Коли хто хоче йти за мною, нехай себе зречеться, візьме щодня на себе хрест свій і йде за мною.» Тож слідуймо під час цих урочистостей за Христом, який заради визволення від зла і відкуплення людського роду взяв на себе хрест і довершив спасіння. Вже сьогодні дякую всім, хто має намір взяти участь у вересневих урочистостях у Львові.
Дякую священикам і Богопосвяченим особам за організацію виїздів для своїх парафіян. Слова особливої подяки скеровую до духовенства, сестер та мирян Золочівського деканату за підготовку цих урочистостей.
З вдячністю всіх Вас довіряю опіці Матері Божої Милостивої і від щирого серця благословляю: В ім’я Отця і Сина і Святого Духа. Амінь.
Архієпископ Мечислав Мокшицький
Львівський Митрополит
Львів, 26 серпня 2014 року
About The Author
