Під покровительством Св. Вінкентія де Поля відбувся семінар для волонтерів “Покарані, але не відкинені”

8 – 9 вересня 2017 року у Харкові у монастирі Конгрегації Святого Вінкентія де Поля, який за покликанням служить вбогим, відбувся семінар волонтерів пенітенціарного душпастирства Української Греко-Католицької Церкви під назвою «Покарані, але не відкинені». З благословення владики Василя Тучапця, Екзарха Харківського, його зорганізував Відділ Курії УГКЦ з душпастирства у пенітенціарній системі України.

Семінар відбувся в реколекційному будинку при монастирі, який гостинно надав отець Ян Мартінчек, СМ. Навчання волонтерів провадив керівник Відділу ПК УГКЦ з душпастирства у пенітенціарній системі України протоієрей Костянтин Пантелей і координатор Центру волонтерської співпраці у пенітенціарному служінні УГКЦ Павло Загороднов, референт відділу.

У семінарі брали участь студенти: майбутні психологи, юристи, педагоги, соціальні працівники, що беруть активну участь у житті греко-католицької громади, а також священики о. Андрій Насінник, УГКЦ і о. Павло Кущ, УАПЦ та декілька осіб, що вже здійснюють професійну діяльність. Слід зазначити, що саме о. Андрій був організатором волонтерського заходу “Козацький гарт” у Курязькій колонії для неповнолітніх.Під час семінару учасники дізналися про суть християнського служіння в установах пенітенціарної системи, про напрямок реформування пенітенціарної системи, а також отримали знання, що дозволяють орієнтуватися у пенітенціарній тематиці.

На думку організаторів навчання, головною метою цього заходу для активних вірян було допомогти учасникам сприйняти сутнісну проблему плекання справедливості та солідарності суспільного життя. Тема гріха і покути, прощення та примирення проймає людство від родини до спільноти й цілої країни. Усі колізії, пов’язані з питаннями справедливості, безпеки, реінтеграції колишніх засуджених мають розв’язуватися громадянським суспільством у взаємодії з демократичними інститутами. На численні важкі запитання відповідь дає Соціальна доктрина Церкви. Семінар був цікавим для усіх його учасників та став мотиватором для пробудження у Харківській Екзархії уваги до пенітенціарного служіння.