Подячною Літургію в Патріаршому соборі закінчився Ювілейний рік Божого милосердя

У неділю, 13 листопада, Архиєрейською Божественною Літургією закінчився в Патріаршому соборі Воскресіння Христового Надзвичайний ювілейний рік Божого милосердя. Подячну Літургію відслужив владика Богдан (Дзюрах), голова Оргкомітету Ювілейного року в УГКЦ, у співслужінні з о. Андрієм Хім’яком, секретарем Оргкомітету, а також отцями Богданом Чурилом та Олегом Шепетяком, душпастирями головного храму нашої Церкви.

На канві євангельського читання, що цієї неділі розповідає притчу про сівача (Лк. 8, 5-15), владика Богдан пригадав слова святого апостола Павла, який називає християн Коринта «Божою нивою». Апостол дякує Богові за плоди Святого Духа, які він зауважує в щойно заснованій спільноті. Так само, на думку проповідника, Господь Бог дивиться і на кожного віруючого – як на свою ниву, яка приносить плід праведності й любові. Господь щедро і витривало «працює» над нивою нашого серця, засіваючи ріллю нашого життя добірним зерном своєї божественної благодаті й науки. І це зерно, попри нашу слабкість, непостійність і гріховність, усе ж приносить і добрий Божий плід праведного та боговгодного життя. Тож на закінчення Ювілейного року Секретар Синоду запросив присутніх щиро подякувати Богові за Його благодать і милість, якими Він так щедро обдаровував у цьому році кожного зокрема і весь наш народ.

Далі Секретар Синоду підкреслив, що Господь дав нам нагоду досвідчити Його милість у цьому Році не лише для того, щоб ми наповнили наше життя Його спасенною присутністю. Ми покликані ставати співробітниками Божими в поширенні Його Царства в цьому світі. Невипадково у своєму Другому посланні до коринтян ап. Павло звертається до них вже як до сівачів: «Але я кажу: Хто скупо сіє, скупо буде жати; хто ж щедро сіє, той щедро жатиме. Нехай дає кожний, як дозволяє серце, не з жалю чи примусу: Бог любить того, хто дає радо».

Ці слова апостола Павла, на думку владики Богдана, вчать нас не тільки з вдячністю приймати Божі дари, а й охоче ділитися ними з ближніми. При цьому не варто боятися, що віддаючи комусь наші блага, нам самим їх може забракнути. Гарантом того, що люблячій людині ніколи не бракуватиме нічого необхідного, є саме Боже Слово, яке устами святого Павла запевняє: «А Бог спроможний обсипати вас усякою благодаттю, щоб ви у всьому мали завжди те, що вам потрібне, та щоб вам ще й зосталося на всяке добре діло, як написано: «Розсипав, дав убогим; праведність його перебуває вічно».

«Господь дає нам усе, що потрібне, а даючи надмір, робить це не для того, щоб ми розкошували – собі на згубу, але «щоб зосталося на всяке добре діло», тобто на допомогу нужденним і убогим. Така позиція безкорисливої і щедрої любові запевняє людині справжнє щастя і сповнене життя, бо «ми живемо лише тою мірою, якою любимо», – підсумував Секретар Синоду.

На завершення Літургії владика Богдан заохотив присутніх особливо пам’ятати у своїх молитвах про сиріт, воїнів-захисників, поранених, родини загиблих, усіх близьких і далеких, кому ми можемо нашим служінням дати відчути люблячу присутність милосердного Бога.

«Закінчується Ювілейний рік. Але триває милосердя, – триває Боже милосердя, бо милість Його повіки. Нехай і наше милосердя не загасне», – закликав на закінчення своєї проповіді голова Оргкомітету Ювілейного року.