Послання Папи Франциска на 102-й Всесвітній день мігрантів і біженців (підсумок)

«В наш час в кожній частині планети постійно зростають мігрантські потоки: біженці та інші люди, які залишають свою батьківщину, ставлять виклик як перед окремими особами, так і перед спільнотами», – читаємо у Посланні Папи Франциска з нагоди 102-го Всесвітнього Дня мігранта і біженця, який відзначатиметься 17 січня 2016 р. під гаслом «Мігранти і біженці – це виклик для нас. Відповідь Євангелія милосердя». Представлення документа відбулося у четвер, 1 жовтня 2015 року.

На початку послання, цитуючи буллу про проголошення Святого Року Милосердя, Святіший Отець пригадує, що існують обставини, в яких ми покликані «зосередити свій погляд на милосерді, щоби самим ставати дієвим знаком діяння Отця». А Його «батьківська турбота» поширюється на всіх людей. Ми є свідками того, як «жертви насильства і бідності», залишаючи свої рідні землі в пошуках кращого майбутнього, стають жертвами торгівців людьми, а переживши різні «зловживання та перешкоди», потрапляють у середовище, в якому «вгніздилися підозри і страх», де відсутні «чіткі і зрозумілі практичні нормативи» щодо їхнього прийняття й інтеграції.

Глава Католицької Церкви звертає увагу на те, що потрібно, насамперед, опрацьовувати програми, які братимуть до уваги «причини міграційних потоків». Однак, «драматичні історії мільйонів людей» щодня ставлять нас перед обличчям «неприйнятних гуманітарних криз». «Байдужість і мовчання, – додає він, – вчиняють нас співучасниками, коли ми, як глядачі, спостерігаємо загибель людей внаслідок удушення, нужди, насильства чи морських катастроф».

«Мігранти, – це наші брати й сестри, які шукають кращого життя, подалі від бідності, голоду, визискування та несправедливого розподілу ресурсів планети», – пише далі Папа, запитуючи, чи ж не є прагненням кожного з нас «покращити власні умови життя та поділити добробут з найближчими».

Іншим аспектом, на який звертає увагу Наступник святого Петра, є питання ідентичності, адже той, хто мігрує, «змушений змінювати аспекти, які визначають його особистість», а також, «навіть не бажаючи цього», змушує змінюватися тих, які його приймають. Присутність мігрантів стає викликом для суспільства, спонукаючи замислитися над тим, щоб інтеграція ставала «взаємним збагаченням», виключаючи прояви дискримінації, расизму та ксенофобії.

У цьому контексті Папа пригадує, що біблійне об’явлення заохочує приймати чужинця, запевняючи, то так чинячи, «відкриваємо двері для Бога». Радість цієї зустрічі переживають різні спільноти, організації та товариства. «Чи ж може Церква перед обличчям таких питань реагувати інакше, ніж надихаючись прикладом і словами Ісуса Христа? Відповіддю Євангелія є милосердя», – наголошує Святіший Отець.

Ось чому, «важливо дивитися на мігрантів не лише у світлі їхнього легального чи нелегального статусу, але, насамперед, як на осіб, які, коли захистити їхню гідність, можуть зробити свій внесок у добробут та загальний поступ, особливо тоді, коли відповідально ставляться до обов’язків стосовно тих, які їх приймають, з вдячністю шануючи матеріальну й духовну спадщину країни, яка їх приймає, зберігаючи її законодавство».

Глава Католицької Церкви запевняє, що Церква також підтримує тих, які намагаються захищати право гідно жити у своїй країні, для чого необхідно допомагати країнам походження мігрантів, чим підтверджуватиметься «солідарність, співпраця та міжнародна взаємозалежність». Потрібно «при можливості вже у зародку» запобігати масовим переселенням та міграціям з причини бідності, насильства чи переслідування. Ніхто також не може вдавати, що його не стосуються «нові форми сучасного рабства».

Наприкінці Святіший Отець звертається до «дорогих братів і сестер мігрантів та біженців», закликаючи їх «не дозволити вкрасти у себе надію та радість життя, які випливають із досвіду Божого милосердя, що проявляється у людях, яких ви зустрічаєте на своїх стежках».