Послання владики Михаїла Колтуна на Великий Піст

АРХИПАСТИРСЬКЕ ПОСЛАННЯ НА ВЕЛИКИЙ ПІСТ

до всіх священиків, монахів і монахинь, семінаристів, вірних, братів і сестер Сокальсько-Жовківської єпархії УГКЦ та до всіх людей доброї волі

Слава Ісусу Христу!

Сотворення світу видимого і невидимого, з його матеріальними і духовними дарами є найбільшим виявом любові Бога до людей. Господь не відвернувся від людини, коли вона порушила життєдайну волю свого Творця і втратила Його ласку, але запевнив їй навернення і спасіння. І коли наступила повнота часу, Бог послав свого Єдинородного Сина Ісуса Христа на землю, в наш світ, в наше життя, щоб ми через Нього прийняли спасіння.

Тепер настав час нашого спасіння. Як ми ставимося до нашого спасіння, до того, щоб відновити наші духовні і фізичні сили, щоб направити лад в нашому серці і душі, в нашому думанні і вчинках, щоб підчинити себе найвищому творчому закону любові? В ньому бо є мир, свобода, гідність, слава, в ньому є радість за себе, за нас, за Бога, за життя; в ньому бо є ласка Божа, яка відновлює наші сили до життя на землі, дає запевнення вічності вже не в боротьбі, а в блаженному стані вічної радості. Ось, що нам дається у спасінні для нашого земного і вічного життя.

Погляньмо, якою ціною є приготоване наше спасіння; яку любов виявляла Пресвята Богородиця до Бога в досконалому прийняті Божої волі, що ні на мить Вона не втрачала цієї посвяти. Ця посвята Їй давала сили виражати у взаєминах з Богом у світі сповнення Божої волі і нашого спасіння. В цьому проявляється велика сила Божої любові, яка діє і взаємодіє з волею Діви Марії. Любов Єдинородного Сина Божого, яка відвічно триває, проявляється серед нас на землі, що навіть смерть невблагальна була подолана задля життя, яким Господь воскрес із мертвих. Святий апостол Павло дає оцінку життю і смерті: «Ми кожен день вмираємо, щоб жити, щоб через смерть перейти у життя, щоб кожен раз у собі перемогти себе, грішну людину, і одягнутися в нову» (пор. Рим. 14, 8).

В нинішній день, який триває поки триває наше життя, свята Церква в особі першого серед апостолів Франциска Папи Римського, закликає нас пройти цей шлях, провести наше життя через милосердя Боже. Якщо хочемо пройти через милосердя, прийти, прийняти і пережити чудо милосердя Божого, то будьмо милосердні, бо тільки милосердні зазнають милосердя (пор. Мт.5,7). І тут приходить «смерть» для гріха, для гордості, захланності, нечистоти, заздрості, неуміркованності, гніву, лінивства. Як повчає катехизм, маємо творити милосердя щодо душі і тіла до всіх, тих, що близько і далеко, до приятелів і ворогів, до вбогих і багатих, до хворих і здорових, до сильних і безсилих, сумних і веселих. Треба бути готовим любов’ю світитися на праведних і грішних, так як Бог посилає сонце і середники до життя на праведних і грішних. Хіба це не смерть нашим пристрастям і це власне смерть з ласки Божої творить нову людину, в якій Бог має своє уподобання.

Ми стоїмо перед доленосним вибором прийняти спасіння у Божому милосерді і доступити Божої ласки, яка дає силу проти видимих і невидимих ворогів, або залишитися в горезвісному стані гріха, який поневолює і веде до смерті. Тому, ми сьогодні зібралися в церкві для того, щоб набратися віри в Бога, в Його Слово, в Його Добру Новину, віри в себе і при тому відновитися у любові до Бога, до ближнього і всього сотвореного Богом світу, щоб як каже святий Апостол: «Одягніться в повну зброю Божу, щоб протистояти затіям ворога» (Еф.6, 11). Такого ворога, з яким ми маємо справу, долається постом і молитвою. Постом від гріха, умертвляючи тіло в їжі, в напитках, забавах і нечистих пустих дозвіллях і в цій боротьбі хай молитва – «могутня зброя, невичерпний скарб, невичерпне багатство, джерело, мати безчисленних дібр – як каже святий Іван Золотоустий, – стане нам як хліб насушний для духовної і фізичної сили і щоб ми перемогли затії лукавого». А милостиня наша хай буде спрямована від щирого серця, як наш дар, як наш борг перед Богом для тих, які переживають небезпеку смерті, захищаючи наші життєві цінності: мир, нашу гідність, свободу – це є наша Україна з усіма нами і з усіма нашими правами і надбаннями.

Боже! Ми твої діти покладаємо наші добрі сподівання у Добрій Новині, яку Ти нам подав, щоб вони сталися, пробуджуємо нашу віру у Твоє вірне слово і просимо Твого милосердя до нас, яке ототожнюється з Україною на землі. Хай прийде воно на нас не тому, що ми цього варті, але тому, що Ти маєш милосердя над грішниками, а ми, усвідомлюючи, каємося з гріхів наших, щоб жити у Твоїй ласці, яка дає прийняти обіцяні і приготовані Тобою для нас блага.

Боже! Миру просимо Твого для світу, для життя кожного з нас, для всієї України. Висловлюємо свої співчуття родинам загиблих воїнів, усім хто перебуває у всякій потребі і плекаємо у серці віру, надію і любов, щоб Господь винагородив своїми дарами усіх і за все ради милости своєї.

Мир і Боже благословення у Його Милосерді хай сповнить кожного і всіх нас в ім’я Отця і Сина і Святого Духа. Амінь.

† Михаїл Колтун

єпископ Сокальсько-Жовківський

Дано: м. Жовква, Єпархіальне Управління Сокальсько-Жовківської єпархії

день Симеона Богоприємця і Анни Пророчиці, 16 лютого 2016 р. Б.