Праведний Андрей відвідав Миколаїв над Дністром

Хай тілом згину я,

та духом з вами буду вічно…

Натхненний Святим Духом, пророк Давид у 117-му псалмі вигукнув: «Не помру, але житиму і буду звіщати про чини Господні!» Воістину не злукавив і не помилився псалмопівець, бо навіть у вимірі швидкоплинного людського життя ось уже три тисячоліття, читаючи Псалми, людство його вустами промовляє молитви до Господа.

Більш як сімдесят літ минуло відтоді, коли відійшов до Господа Андрей Шептицький. За земними мірками цього з лихвою достатньо, щоби в клопотах наступних поколінь згубитись у забутті. Ба більше – радянська влада чинила все можливе і неможливе, щоби навічно витерти з народної пам’яті це ім’я. Але як в «Бога живого всі живі», так вічно житимуть у Господі і справи праведників й через століття свідчитимуть про їх праведність, а для народу Божого будуть достовірним дороговказом осягнення спасіння і життя вічного.

В істинності сказаного щоразу пересвідчується Громадська рада «Святий Юр», долучаючись до організації у різних місцевостях Галичини заходів, пов’язаних із вшануванням праведного Андрея Шептицького. Не винятком стало Свято української молоді, проведене у районному центрі Львівщини м. Миколаєві 18 травня 2017 року. В усьому, що відбувалося цього дня, рівно ж як і в усіх інших подібних акціях, відчувалась незрима присутність святоюрського Владики.

Свято української молоді в Миколаєві під гаслом «Андрей Шептицький – це Україна: будівничий, князь, лідер!» розпочалось на центральній площі міста парадом вишиванок учнів загальноосвітніх шкіл та молебнем до Пресвятої Богородиці. У вітальному слові поет Ігор Калинець заакцентував на феномені української вишиванки та української нації, що є «найбільш вишиваною нацією світу». Вишиванка, поряд з іншими українськими символами-оберегами – такими, як прапор, герб, гімн, а також духовними скелями української ідентичності, як Шептицький, Шевченко, Леся Українка, Франко, є тими найдієвішими чинниками, які з чистих дитячих душ формують нову, свідому свого покликання в цьому світі християнську націю, що її уже ніхто не поставить на коліна.

В народі кажуть, що немає українця, якому Бог не дав би бодай декілька різних талантів. Тому свято у Миколаєві було насичене різноманітними заходами, присвяченими вшануванню праведного Андрея Шептицького, де учнівська молодь представила здобутки у різнопланових сферах творчості. Очевидно, що обов’язковим елементом була науково-практична конференція, в ході якої учні робили свої перші кроки у ролі дослідників та доповідачів. І тут немає значення, що користувались вони переважно доступними та уже відомими джерелами, – важливо, що учні вийшли поза вузькі межі шкільних підручників та програм і спробували свої сили в морі часто суперечливої інформації та літератури. Вразив присутніх на святкуваннях також високий рівень творчих робіт учнів Миколаївської дитячої школи мистецтв на виставці під гаслом «Таланти Твої, Русь-Україно». У презентованих творах виразно відчувалось, що українська земля і надалі зроджуватиме нових рутковичів та кондзелевичів, васильківських та новаківських, архипенків та черешньовських – тих, які ще не раз прославлять українську націю в колі інших культурних націй світу. Цікавим було і те, що пісенний фестиваль у Миколаєві організовано для найширшого кола глядачів у центрі міста на площі перед фігурою Пресвятої Богородиці. Воістину Бог щедро обдарував Україну талановитою і творчою молоддю.

У підсумку кожного заходу у Миколаєві представники Громадської ради «Святий Юр» нагородили усіх учасників святкувань та їх наставників дипломами, грамотами й подяками. І кожного разу, дивлячись у чисті дитячі очі, ми бажали їм натхненної праці на прославу Бога та добро України. А нам усім хочеться побажати, щоби такі святкування стали традиційними в кожному місті, містечку та селі нашої України.