Празник Божественного спомину: свято Пресвятої Євхаристії

«Воспоминання Твоє, Христе Боже наш, засвітило світові день празничний, від Тебе бо рибалки училися безкровну жертву хліба і вина Тобі приносити, і так творити Твоє божественне воспоминання, яке й ми празнуємо і кличемо: Господи, слава Тобі»

Тропар празника Торжественного поклоніння Пречистим Тайнам Тіла і Крови Господа нашого Ісуса Христа

У четвер після неділі Всіх святих, на одинадцятий день після П’ятидесятниці, Католицька церква звершує празник Торжественного поклоніння Пречистим Тайнам Тіла і Крови Господа нашого Ісуса Христа. Сьогодні свято Пресвятої Євхаристії святкує Українська греко-католицька церква.

Про свято, яке в народі також називають «Божого Тіла», УГКЦ нагадує на своїй фейсбук-сторінці. Цей день присвячений ушануванню особливого Таїнства, яке дав сам Спаситель, перебуваючи на землі. «Пресвята Євхаристія чи святе Причастя – це Тіло і Кров Ісуса Христа під видами хліба і вина, це джерело і вершина всього християнського життя. Усі інші Таїнства, як і всі церковні служіння, пов’язані з Євхаристією і до неї спрямовані. Бо Євхаристія містить у собі самого Христа. Це Таїнство встановив Ісус Христос під час останньої, Тайної вечері. Розламавши хліб, дав його своїм учням і заповів робити це на Його спомин», – підкреслюють в УГКЦ.

«Святе таїнство Євхаристії – це третє з Таїнств християнського втаємничення, в якому новоохрещений, що народився у Христі й сповнився Святим Духом, причащається Тіла і Крові Христа на святій євхаристійній Трапезі. До таїнства Євхаристії приступаємо протягом усього життя, адже через нього ми постійно зростаємо в благодаті богосинівства, яку прийняли в Хрещенні та Миропомазанні, тому наша Церква й причащає новоохрещеного», – зазначає Катехизм УГКЦ «Христос – наша Пасха» (§431) УГКЦ практикує причастя немовлят і малих дітей. Його прийняття вимагає дотримання певних умов: приступати до Євхаристії можна лише не маючи тяжкого гріха, тому Євхаристія нерозривно пов’язана з Таїнством Покаяння; важливим є також Євхаристійний піст, що передбачає утримання від їжі й пиття упродовж щонайменше години до Літургії. Водночас неохрещені та особи у стані тяжкого гріха не можуть приймати Причастя.

«Звершувати Євхаристію може єпископ або священник. Під час Літургії Дух Святий сходить на дари, які перемінюються. Відтак Євхаристія – це трапеза, в часі якої ми приймаємо Христа, як поживу для наших душ і отримуємо запоруку вічного життя», – підкреслюють в УГКЦ. Ця трапеза, що була започаткована на ранньохристиянських зустрічах – агапе – відтак стала серцем Божественної Літургії. Саме в ній звершується Анафора, в часі якої хліб та вино переєстествлюються у Тіло й Кров Христа, тож приймати Причастя слід тільки в Літургії, невіддільно долучаючись до Слова через слухання Євангелія. «Божественна Літургія є спомином, триванням Тайної Вечері: “Вечері твоєї Тайної днесь, Сину Божий, мене причасника прийми“», говорить §435 Катехизму УГКЦ.«Як на Тайній Вечері Христос причащав апостолів своїм Тілом і Кров’ю, так на Літургії Він причащає нас: “Коли бачиш, що священик подає тобі Святі Дари, то думай, що робить це не священик, а сам Христос простягає до тебе руки” (Йоан Золотоустий, Коментар на святого євангелиста Матея. Гомілія 50, 3). Ікона Причастя апостолів, як і ікона Тайної Вечері, зображає те, що відбувається на Літургії: Христос причащає Своїм Тілом і Кров’ю апостолів, які представляють усіх вірних. На Літургії перед Причастям священик молиться: “Сподоби нас могутньою Твоєю рукою подати нам пречисте Твоє Тіло і чесну Кров, а через нас усім людям”».

Свято Пресвятої Євхаристії звершують у четвер саме на спомин Великого Четверга, в який відбулася Тайна Вечеря. Таїнство, яке установив Христос на свій спомин. «На Тайній Вечері Ісус Христос явив незбагненне таїнство Свого Тіла: у воплоченні Він прийняв тіло від Діви Марії, у Євхаристії подає його Своїм учням для споживання, щоб у Церкві Тілом Його стало все людство й усе творіння» (§434 Катехизму УГКЦ). Прийняття Христа, укритого в цьому Таїнстві, освячує й перемінює людину. Саме приготування до Причастя спрямоване на постійну духовну працю над собою. Євхаристія – символ любові, до якої закликає Христос і яку дарує через хресну жертву на Голготі. Тому «У Євхаристії Христос дарує нам участь у Його боголюдському житті з милостивої любові, а не через наші заслуги» (§442 Катехизму УГКЦ). Безкровна Євхаристійна жертва пригадує людині ціну її відкуплення і безумовну любов, що робить її гідною спасення попри усі гріхи.

«Пресвята Євхаристія найповніше виявляє і творить нашу спільність і з Богом, і з людьми. Усі, хто причащається Христа, стають “одне в Христі тіло, кожен один одному член” (Рм. 12, 5), тобто єдиною Церквою: “Тому що один [Євхаристійний] хліб, – нас багато становить одне [Христове] тіло, бо всі ми беремо участь у одному хлібі” (1 Кр. 10, 17). Це саме сповідуємо в Анафорі Літургії святого Василія Великого, коли просимо: “Нас усіх, що від одного Хліба і Чаші причащаємося, з’єднай одного з одним на причастя єдиного Духа Святого». Святий Йоан Дамаскин навчає: “Причастям це таїнство називається тому, що через нього ми причащаємося Божества Ісуса. А сопричастям воно називається – і дійсно є – тому, що через нього ми входимо в сопричастя з Христом, беручи участь як у Його тілі, так і в Божестві. Водночас, через це Таїнство входимо в сопричастя і єднаємось одні з одними, бо як ми причащаємось одного хліба, так усі стаємо єдиним Тілом Христовим і єдиною Кров’ю та членами одні одних, будучи співтілесними Христові (Йоан Дамаскин, Точний виклад православної віри, IV, 13)» (§ 433 Катехизму УГКЦ )

Свято «Божого Тіла» знане й глибоко шановане: ім’я Пресвятої Євхаристії носять численні храми, серед них два – і у Львові, зокрема й Домініканський собор. Поклоніння Тайнам Тіла і Крови Христа – свято, яке звершують і в РКЦ, і в УГКЦ, з певними розбіжностями в традиціях. Для Римо-католицької церкви, зокрема, основним елементом є молитовна хода й адорація Пресвятих Дарів. У Греко-католицькій церкві подекуди збережені подібні обрядові елементи, а серед святкових традицій – благословення у цей день віночків зі запашного зілля. Для більшої урочистості свято часом переносять на неділю. Утім, основна його мета – не формальність святкування, а пригадування великого дару Євхаристії як шляху до спасення.

У день свята до вашої уваги ще кілька думок і свідчень про Причастя і його велику роль у житті християнина. Адже свято Пресвятої Євхаристії найчастіше випадає у червні – місяці, по-особливому присвяченому молінню до Христа Чоловіколюбця та почитання Його Серця. Тож цей час найкраще спонукає вкотре пережити у своєму житті Таїнство присутності й любові Бога, який не лише зійшов на землю і страждав, щоби нас спасти, а й у видимий спосіб залишився із нами.