Про інформаційну грамотність або її гігієну

Дотепер, коли мені доводилося зустрічати якусь фальшиву чи маніпулятивну інформацію у соцмережах, я старався якось на це зреагувати, прокоментувати і зауважити: це фейк, фальшивка, маніпуляція, брехня, реклама і т.д., але зрозумів, що це наче косити бур’яни, а не виполювати їх із коренем, тобто такий метод вирішує проблему тільки на короткий час. Люди продовжують читати та поширювати часом відверті нісенітниці.

Зі своїх спостережень хотів би поділитися певними думками щодо такої складної теми, як інформаційна грамотність. Буду намагатися, щоб це в мене вийшло, адже тема – невичерпна, а я на вичерпність тут не претендую. Чому я за це взявся? Просто як священик маю завдання піклуватися про душу людини. Після того, як на деяких прикладах побачив, як безвідповідальне користування інформацією принесло чималої духовної шкоди кільком моїм парафіянам, не можу не застерегти інших від необачності. Тому написати ці міркування  вважаю своїм обов’язком та відповідальністю.

Не раз був свідком того, як люди, навіть і мої парафіяни,  блискавично одні від одних поширювали в соцмережах те, що їх вражало, не задумуючись, наскільки їх враження відповідають критеріям достовірності. Справжній вірус! Іноді просто дивуюся, де вони ту інформацію «відкопали» і на яких сайтах блукали? Певен, що люди не робили це зі злим наміром, але не певен у мотивах тих, хто ту інформацію опублікував першим.

Кілька зауваг щодо основи. Що таке інформація? Від моменту свого існування людина своїм усім єством – розумом, чуттями – ввійшла у процес сприйняття та пізнання інформації, яка становить підґрунтя для її діяльності. Господь вклав у серце людини бажання пізнавати істину, яким людина повинна скористатися не тільки для задоволення своєї цікавості, а й для правильного пізнання Бога, себе та світу; щоб жити та діяти, керуючись правдою. Інформація не тільки дає нам щось пізнати, з чимось ознайомлює, тлумачить чи пояснює нам якісь поняття. Вона, як показує нам походження цього слова, формує нас, а, отже, залишає свій відбиток у свідомості як окремої людини, так і суспільства. Поширення чи замовчування інформації, особливо сьогодні, є зброєю та інструментом масового впливу; вона формує суспільну думку й переконання. Стає зрозумілим, чому більшість олігархів і людей, котрі намагаються втримати владу та вплив на маси, сьогодні значну частину своїх активів вкладають у медіа-ресурси, які виробляють і пропонують продукт дуже великого попиту, але вже під своїм «фірмовим соусом», щоб підштовхнути слухача, глядача, читача до потрібного їм мислення.

Боротьба інформаційних потоків втягнула людину у війну. Хіба ми не є свідками того, що живемо в час запеклої інформаційної війни? Хіба кожен із нас не стоїть на полі битви за наш розум і серце? В такому середовищі однією із нагальних потреб стало поняття інформаційної грамотності, адже ми купаємося не в морі, а в океані щоденних новин, повідомлень та інформувань, у яких розібратися непросто. Інформативні джерела дістають нас звідусіль, а з виникненням гаджетів мало не кожен із нас почав носити у кишені цілий інформаційний світ, у якому, на жаль, відповідальність за інформацію є дуже розпливчастою, і мало хто ручається за свої слова, а також і за їх наслідки.

Все вище викладене – загальні тези. Вони потрібні для розуміння того, що саме кожен із нас може зробити на практиці, щоб бути відповідальним споживачем та передавачем інформації, не будучи експертом у інформаційному полі. Отож, міркуємо детальніше про два пункти: споживання інформації та поширення інформації.

А.  Споживання інформації. Для нашого харчування ми обираємо продукти, які є корисними та придатними для споживання, бо знаємо, що це матиме наслідки для нашого здоров’я та самопочуття. Не меншу пильність та уважність потрібно виявляти щодо їжі нашого розуму – інформації. Не можна живити наш мозок будь чим, тому:

1) Ретельно і дбайливо підберіть джерела свого інформування й інтелектуального збагачення. Одна із церковних заповідей говорить нам: «Поганих (неморальних) книжок не читати». Але її тлумачення не зводиться тільки до книг, але й до всякого джерела нашого інформування та розумового й духовного розвитку. Отож, пильність має бути всебічною: і щодо книг, і щодо телепрограм, газет, сайтів, повідомлень і т.д. Тому те, що споживає наш розум, має бути завжди добрим. Не можемо захоплюватися речами, які є моральним злом, і ми про це вже завчасно знаємо (наприклад, порнографія, магія, насильство, плітки і т.п.); навіть заради цікавості чи такого собі загального «розвитку». Ми ж не ризикуємо споживати отруєну їжу, щоб досвідчити чогось новенького, правда? Слід добре розібратися, які видання, інформагентства, сайти, автори є найбільш достовірними і надійними передавачами корисної інформації, або, принаймні, професійними. Якщо не орієнтуємося самі, то спитаймо більш досвідчених за нас, кому довіряємо. І хоч сьогодні це не легко, думаю, наступна порада вам стане в пригоді.

2) Сприймайте будь-яку інформацію з мас-медіа критичним мисленням. Це не означає, що ви повинні покритикувати її, а що треба її пропустити через відповідне аналітичне і логічне судження, зокрема навчитися «читати між рядками» та різнобічно. Найкраще новини читати, а не дивитися по телебаченню, адже у випуску новин один репортаж швидко змінюється іншим, і часу на критичне мислення та роздуми немає, бо думка швидко сказана, почута, сигнал прийнято, але обдумати не встигаєте… Ви відчували спустошення і неспокій після перегляду новин? Отож.

3) З’ясуйте ціль автора, його особу, професійність викладення повідомлень, посилання на офіційні джерела, на реальність фактів. Має бути чітко вказаний дійсний автор, який посилається на існуючі джерела, а не на загальні фрази, на зразок «науковці сказали», «фахівці засвідчили» і т.п. Фейкових новин нам тепер не бракує. За інформацію мусить хтось відповідати, і вона не може бути анонімною, інакше вона не надійна, а, може, й шкідлива.

4) Перевіряйте інформацію. Хоча зараз надзвичайно важко бути певним у достовірності інформаційних джерел, все ж таки слід передивитися, чи є десь офіційні заяви про наведену інформацію, перевірити, чи на сайтах  провідних інформагенств теж є ця інформація, подивитися, що говорять (та й взагалі чи щось говорять) про цю інформацію особи, про яких йде мова в новині. Треба розуміти, що є сайти, на яких дописують професійні журналісти, а є сайти, на яких пише будь-хто, і то далеко не з інформативною метою. У професійній журналістиці є правило: передати інформацію із всебічним, не однобоким висвітленням фактів, без оціночного судження. Оцінку вони мають залишити для її споживача, інакше це буде або брак професійності, або прихована спроба впливу на ваше судження. Перевіряти слід не тільки інформацію, але й зображення, які теж дуже часто використовуються для маніпуляцій. Кожна картинка має свій меседж, який іноді замінює сотні написаних слів.

5) Уникайте сайтів із дивними чи не серйозними назвами, переповнених рекламою і оголошеннями. Майже ніколи на сайті, де все подається вперемішку з кулінарними рецептами чи таємницями краси та здоров’я, вам не  зустріти серйозної політичної чи історичної інформації.

6) Не довіряйте емоційним заголовкам-приманкам, які не містять конкретики про новину, а направлені на підвищення градусу цікавості, такі як: «Перш ніж читати – сядьте та візьміть валідол або автомат!», «Тепер про це дізнаються усі», «Ось що від вас довший час приховували», «Швидко читайте, поки це не видалили» і т.д. На вашу увагу і ваш клік полюють, бо неводи та приманки використовують не тільки рибалки.

7) У соцмережах пильно підбирайте віртуальних друзів, адже саме від них найчастіше до вас надходитиме інформація. Найкраще, коли додаватимете у друзі людей, з якими ви знайомі особисто або принаймні точно знаєте, що така особа існує у реальному світі. Не вступайте в переписку з незнайомими людьми чи іноземцями, якщо не хочете, щоб вам якимось чином зашкодили, і не діліться з ними особистою чи фінансовою інформацією. Уникайте акаунтів підозрілих осіб з дивними іменами, без реальних світлин і друзів. Дізнайтеся в інтернеті, хто такі боти і як вони діють.

8) Релігійна інформація. Якщо ви людина релігійна чи шукаєте духовної поживи, то маєте знати, що не всі, на перший погляд, побожні ресурси можуть бути духовно корисними. Тому тут потрібно проявити особливу пильність, бо і у цій сфері маніпуляцій чимало, а духовні наслідки іноді бувають трагічними. «Возлюблені не всякому духові вірте, але випробовуйте духів, чи від Бога вони». (1 Ів. 4,1). Найкраще спитати вашого священика, звідки можна черпати духовну інформацію, якщо самі розбираєтеся не надто добре. Ми ж не лікуємося тільки рецептами з інтернету, а при потребі йдемо до справжньої поліклініки чи лікарні й слухаємося порад лікарів особисто. Остерігайтеся різних «листів щастя із дуже сильними молитвами», які обов’язково треба комусь передати і які на забобонному рівні претендують забезпечити ваші духовні потреби.

Б. Поширення інформації. Сьогодні багато із нас стали не тільки споживачами інформації, але і її розповсюджувачами, бо ми ділимося нею. Найбільш легким і доступним способом розповсюдження новин для пересічної людини стали соцмережі, у яких ми не лише передаємо власну інформацію, а й поширюємо інформацію для інших. Що треба мати на увазі, коли поширюємо, коментуємо чи публікуємо якусь інформацію? Найперше керуймося таким принципом: що шкідливо для мене, цілком імовірно шкодитиме і ближньому. Однак врахуймо ще такі поради:

1. Будьмо відповідальними. Якщо ви вирішили поширити, прокоментувати чи викласти якусь новину, статтю, картинку, то маєте собі усвідомити, що берете на себе всю відповідальність за ті наслідки, які ваша публікація буде викликати  у споживачів, котрі її отримали через вас, навіть якщо ви не є її автором. Ви до цього готові? Подумайте, а вже потім зробіть.
2. Майте моральне переконання, що те, чим ділитеся, спрямоване для добра, а не для зла. Отож, ви  повинні подумати про плоди, які з цього можуть прорости, а вони обов’язково будуть. Згадаймо тут собі оте наше біблійно-народне: «Що посієш, те й пожнеш».
3. Для християнина абсолютно неприпустимим є поширювати явно неморальну інформацію, яка може зашкодити чи духовно, чи в якийсь інший спосіб ближньому.
4. У діленні інформацією має бути добрий намір. Без такого  наміру навіть добро робити шкідливо. «Нікому злом за зло не віддавайте; дбайте перед усіма людьми про добро». (Рим. 12, 17).
5. Ніколи не беріть участі у цькуванні когось. «І як бажаєте, щоб вам люди чинили, так само чиніть їм і ви» (Лк. 6,31).
6. Будьте обачними з політичними дописами. Якщо ви у політиці експерт «так собі», то краще стримайтеся від поширення і коментування політичних новин, особливо з підозрілих сайтів. Не погано було б перед читанням та коментуванням політичних дописів знайти і прочитати собі хорошу статтю про поняття популізму. Для політичної грамотності це основа. Ми ж знаємо, що в часі війни політичний контент інтернету є найбільш маніпульований, а на почуття патріотизму можуть тиснути далеко не патріотичні сили. Особливу пильність і настороженість у сьогоденні маємо мати до російськомовних інформаційних ресурсів, де можна зустріти більше пропаганди, ніж достовірності.
7. Не судіть. Не беріть участі коментарями і не поширюйте дописи, де через особисті акаунти викривають якийсь людський гріх і під ризик підпадає гідність та добре ім’я якоїсь особи (повідомлення про зраду, крадіжку, недобросовісного роботодавця чи працівника, порушника громадського порядку, позашлюбних дітей…), особливо якщо ви не є свідком або вам невідомі всі деталі викладеного. Ви ризикуєте стати співучасником очорнення чи наклепу. Соціальні мережі – абсолютно непридатний засіб для виправлення чийогось особистого гріха.
8. Уміймо напоумити. Якщо ви помітили, що близька чи знайома вам людина поширює якусь фейкову інформацію, знайдіть спосіб, щоб про це її застерегти. Словесна перепалка у коментарях, на жаль, не завжди найкращий спосіб, тому спробуйте по-братерськи напоумлювати одні одних.
9. Не поширюйте того, чого не прочитали до кінця. Деколи нас може зацікавити якийсь крикливий чи навіть добрий заголовок, але це ще не причина для його поширення. Спершу ознайомтеся із повним змістом новини чи статті, а вже потім вирішуйте, чи поширювати це далі.
10. Не поширюйте інформації із закликами до паніки. Найсвіжіші страшилки, які доводилося зустрічати останнім часом і які можуть нам послужити прикладом – це повідомлення про чіпізацію через вакцини, про те, що експрес-тести на коронавірус є заражені, про секретні лабораторії США в Україні… Ніхто цієї інформації фахово не підтвердив і ніхто ще фахово її не опублікував, а це вже багато людей налякало. Зважмо, що  ці повідомлення є без вказівки на будь-які серйозні джерела чи дослідження з метою  посіяти паніку та недовіру в суспільстві. Тому будьмо пильними, бо чутки – це ще не факти. А страшилки паралізують наше адекватне сприйняття реальності, отруюють наше життя і навіть можуть спонукати нас до необдуманих вчинків.
11. Корисна інформація. І остання порада на завершення. Якщо ви бачите якусь добру і корисну новину, впевнені у її достовірності й надійності джерела, то обов’язково передайте її далі. Та й самі, якщо вмієте публікувати щось хороше, не лінуйтеся цього робити. Ми ж це не для хвальби маємо робити, а щоб наповнити світ добром, і онлайн теж. Хіба нам не приємно зустріти у просторах інтернету якусь позитивну інформацію? «Не дозволь, щоб зло тебе перемогло, але перемагай зло добром» (Рим. 12,21).

Пізнавати правду – це реалізація власної свободи. Про це нам на сторінках Євангелія говорить сам Ісус Христос: «І спізнаєте правду, і правда визволить вас» (Ів 8, 32). Нехай Господь влиє в наші серця бажання справжньої свободи і пізнання Його, який є Дорогою, Правдою і Життям (пор. Ів 14, 6).

о. Теодор Мацапула, ВС