ПРО ВІДПУСТИ У СХІДНИХ КАТОЛИЦЬКИХ ЦЕРКВАХ (канонічний аспект)

І. Обов’язкові норми, які регулють відпусти після ІІ Ватиканського Собору (також у східних католицьких Церквах):

1). Павло VI,  Indulgentiarum doctrina, 1967.

2). Апостольська Пенітенціарія, Enchiridion indulgentiarum quartum editur, 16.07.1999.

ІІ. Допоміжні норми, які допомагають зрозуміти правильне застосування відпустів і поняття “папського благословення” у східних католицьких Церквах:

Caeremoniale episcoporum 14.09.1984. Це є практичний літургійний посібник для єпископів, пресвітерів і церемоніалів (еклезіархів), який пояснює служіння Святих Таїнств і інших треб властивих латинській Церкві.

Для східних католицьких Церков він є корисний лишень в одному випадку, а саме коли подає значенняі способу уділювання “папського благословення”. Вираз “папське благословення” часто згадується у документі Апостольської Пенітенціарії Enchiridion indulgentiarum quartum editur коли в артикулі 7, 2 крім терміну “дієцезіальний єпископ”, тобто єпископ приналежний до латинської Церкви, вживає також термін “єпархіяльний єпископ”, тобто єпископ приналежний до східних католицьких Церков, які мають право уділяти “папське благословення”.

IІІ. Види (класифікація) відпустів:

З 1917 р. по 1983 р. відповідно до Кодексу Канонічного Права 1917 р. (CIC 1917) існували наступні види відпустів:

повний (цілковитий) – це є відпуст через який відбувається повне відпущення перед Богом дочасної кари за гріхи;

частковий – це є відпуст через який відбувається частинне відпущення перед Богом дочасної кари за гріхи. Вимога, яка є пов’язана із частковим відпустом це є те, що мають бути вказані відповідні дні під час яких можна отримати відпущення дочасної кари за гріхи;

особистий – тобто відпуст наданий фізичній або моральній особі;

предметний – це є відпуст, який є прикріплений до чогось або до предмету;

мішаний – це є відпуст для отримання якого вимагається певна кількість осіб і наявність чи використання чогось;

місцевий (локальний) – це є відпуст який є наданий певному місцю (наприклад церква).

З 1983 р. відповідно до Кодексу Канонічного Права 1983 р. зменшив види відпустів і обмежив їх до двох: повний і частковий.

Хоча східне церковне право (ККСЦ) не передбачило жодного канону, який би говорив про відпусти, то така нестача зовсім не означає, що східні католицькі християни не можуть користуватись із духовних наслідків, які походять з відпустів [див. Nuntia 10 (1980), 10 Pastor Bonus арт. 58 § 2]. Підтвердження цього є вище згаданий документ Апостольської Пенітенціарії Enchiridion indulgentiarum quartum editur, який в арт. 7, 2 вживає терміну “єпархіяльний єпископ”, а в арт. 8 говорить вже про право митрополита надавати в єпархіях митрополії (вживається вираз єпархія) частковий відпуст, натомість в арт. 9 згадуються патріархи і верховні архиєпископи.

ІV. Часова класифікація відпустів:

Існує довічний відпуст – це є відпуст, який раз наданий діє назавжди і тимчасовий відпуст – наданий виключно на окреслений час.

V. Папське благословення:

Східне церковне законодавство (ККСЦ) крім того що нічого не говорить про відпусти, також зовсім не згадує про можливість східним католицьким єпископам уділяти власним вірним папського благословення. Натомість основний документ, яким регулюються питання відпустів Enchiridion indulgentiarum quartum editur (Інструкція про відпусти) від 16.07.1999 в атрикулах 7-9 говорить про церковну ієрархію східних католицьких Церков, які три рази в рік в установлені ними свята можуть на закінчення Божественної Літургії уділяти папське благословення, яке є поєднане із повним відпустом.

Для кращого зрозуміння способу уділювання папського благословення необхідно звернутись до Caeremoniale episcoporum (від 14.09.1984) на який в арт. 7, 2 посилається  документ Апостольської Пенітенціарії Enchiridion indulgentiarum quartum editur (Інструкція про відпусти). В цьому посібнику в пунктах 1122-1126 подаються літургійні рубрики як саме повинен відбуватись обряд уділювання папського благословення. Ось його основні елементи:

1). уділяє особисто єпископ;

2). відбувається на завершення Божественної Літургію, яку служить Архиєрей або  коли служить пресвітер у присутності Архиєрея, тоді єпископ на завершення Літургії уділяє папського благословення;

3). Архиєрей повинен бути одягнений в усі літургійні ризи.

4). Перед благословенням потрібно пояснити людям (це може зробити Архиєрей, пресвітер, диякон), що замість звичайного архиєрейського благословення єпископ зараз має намір уділити папське благословення разом із повним відпустом;

5). пояснити вірним присутнім на Божественній Літургії, що повний відпуст тобто повне відпущення перед Богом дочасної кари за гріхи вони отримують якщо виконали  приписані Церквою вимоги (Enchiridion indulgentiarum, арт. 20 § 1).

Ними є:

(а) позбавлення будь якого прив’язання до будь якого тяжкого чи легкого гріха;

(б) виконати одне діло милосердя. Їх є три види: побожні чи релігійні практики – наприклад відвідати вказаний храм; діла милосердя – наприклад відвідати хворих чи самотніх, призначити певну суму на діла соціального чи релігійного характеру, посвятити свій особистий час на соціальні потреби; діла покути – часткове відречення від споживання (наприклад куріння, алкогольних напоїв), піст, стриматись від споживання м’ясних страв (чи інших страв відповідно до вказівок Синоду єпископів або Єпископської Конференції) або віддати певну суму грошей вбогим.

(в) прийняти Святі Таїнства Покаяння і Євхаристії,

(г) помолитись в наміренні Святішого Отця.

 

Використана література:

Pius XII. Motu proprio Cleri sanctitati, 15 Augusti 1957. can. 283, 4, can. 319, 6, 320 § 1, 4, can. 326 § 1, 10 // AAS 49 (1957). – С. 519. 528-530.

Павло VI. Indulgentiarum doctrina. 1 gennaio 1967 // Enchiridion Vaticanum 2. – C. 780-809.

Іван Павло ІІ. Апостольська Конституція Добрий Пастир, 1988. арт. 58 § 2.

Апостольська Пенітенціарія. Enchiridion indulgentiarum quartum editur. 16 luglio 1999 // Enchiridion Vaticanum 18. – C. 760-801.

Апостольська Пенітенціарія. Il dono della indulgenza, 29 gennaio 2000 // Enchiridion Vaticanum 19. – C. 12-15.

Congregazione per le Chiese Orientali. Documento L’anno giubilare su Il grande Giubileo del duemila e le chiese orientali cattoliche – sussidio pastorale. 26 settembre 1999. Libreria Editrice Vaticana 1999. – C. 862-956.

Nuntia 10 (1980), 10.

Caeremoniale episcoporum. 14 settembre 1984. арт. 1122-1126.

Codice di Diritto Canonico e leggi complementari commentato, ред. J I. Arrieta, Roma. 2007. – С. 660-662.

“Indulgenza (Indulgentia)” // Nuovo Dizionario di diritto canonico, ред. C. Corral Salvador, V. De Paolis, G. Ghirlanda, Milano 1996.  — C. 586-587.

B. F. Pighin. Diritto sacramentale. Marcianum Press. Venezia. 2006. – C. 357-367.

A. Migliavacca. Le indulgenze // Quaderni di diritto canonico 11 (1998). – С. 159-177.

 

Опрацював

о. Андрій Танасійчук

About The Author