Проповідь Блаженнішого Святослава з нагоди свята Покрова Пресвятої Богородиці
Слава Ісусу Христу! Дорогі в Христі брати і сестри!
Сьогодні Христова Церква святкує свято Покрова Пресвятої Богородиці. Цей день займає особливе місце в духовному житті Божого люду. Кожного разу, коли ми святкуємо якесь марійське свято, то духовно переживаємо подію з історії спасіння, подію, яка відбулася під час земного життя Божої Матері та нашого Спасителя в минулому. Натомість, сьогоднішнє свято пов’язане не так з минулим, як із глибокою божественною дійсністю нинішнього життя. Можемо ствердити, що свято Покрова Богородиці стосується її небесного сьогодення та її дії по відношенні до кожного з нас сьогодні. Ось чому ми співаємо в цей день: «Діва сьогодні стоїть перед нами у храмі та з хорами святих невидимо за нас молиться Богу» (Кондак Покрова).
Божий народ збагнув і побачив молитву заступництва Діви Марії очима преподобного Андрія під час великої тривоги у Царгороді. Вороги облягали місто і здавалося, що жодна людська сила вже не врятує людей. В таких хвилинах людина природно запитує себе: «На кого ж мені надіятися? Чи ж ми покинуті? Чи ж ми залишені Богом на вірну погибель? Хто покриє нас, тобто порятує і захистить тоді, коли наші людські сили зникають і задається, що надія нас полишає».
Як відповідь на цей пошук, на крик людського серця до Бога про захист від неминучої смерті, силою Святого Духа молільники у влахернській церкві побачили Божу Матір у неустанній молитві. Побачили її як матір-захисницю своїх дітей. Вона покриває стривожену земну Церкву своїм омофором, тобто частиною літургійного одягу, який звичайно вживає єпископ як символ загубленої овечки, яку, як добрий пастир, віднайшов, врятував і несе до своєї кошари.
Об’явлення Покрову Пресвятої Богородиці над нами є насправді об’явленням і підтвердженням вірності самого Бога, який є Богом вірним і ніколи не покидає своє сотворіння. Про цю божественну вірність і Божий захист над Церквою, слово про цей марійський омофор ми знаходимо вже в пророка Ісаї, який передає нам ось такі Божі слова: «Невже ж забуде молодиця своє немовля? Не матиме жалю до сина свого лона? Та хоч б вона й забула, я тебе не забуду. Глянь! Я записав тебе в себе на долонях…» (Іс. 49,15-16).
«Я тебе не забуду!» – саме це каже сьогодні Господь до кожного з нас у це свято. «Я тебе не забуду!» – ці Божі слова передає нам сьогодні Пресвята Богородиця у свято свого Покрову над нами. Вона, тримаючи у вічній та неустанній молитві за нас свій омофор, долоні своїх рук має звернені до Бога. Цю постать Оранти, тобто зображення Діви з піднесеними в молитві до Бога долонями ми знаходимо вже в ранньохристиянському мистецтві. У римських катакомбах можна і сьогодні побачити зображення Оранти, яка зображає людську душу у небесному щасті.
Постать Богородиці, зокрема у свято Покрова, показує нам її долоні, в яких вона тримає в молитві, наче свій омофор, перед Богом кожного з нас. «Я записав тебе в себе на долонях», – каже Господь у пророка Ісаї. Сьогодні ми бачимо, що тими Божими долонями, які є знаком вічної пам’яті Бога про всіх нас, є долоні Діви Марії. Кожен, хто вдивляється в постать Оранти – Софії Київської не може не зауважити, що тут її долоні, звернені в молитві до Бога, є чомусь непропорційно великими. Мабуть стародавній художник, який викладав цю знамениту мозаїку, хотів ще раз пригадати нам непропорційну навіть до нашого уявлення, Божу пам’ять про кожного з нас та неустанну молитву заступництва Богоматері за люд Київської держави.
Сивоголовий Київ має своє духовне передання про Покров Богородиці. Воно стверджує, що поки стоїть Оранта у Софії, доки вона неустанно тримає в молитві піднесенні до Бога свої долоні, доти буде стояти ця княжа столиця і встоїться її народ перед своїми ворогами. Ось чому історія нашої Церкви пригадує нам, що князь Ярослав Мудрий посвятив народ своєї держави і цим самим передав саме Їй, неустанному покрову її материнської молитви, своїх людей, їхнє сьогодення та майбуття.
Сьогодні ми, княжий люд Київської держави – України, переживаємо чи не один із найтривожніших моментів своєї історії. Часто ми відчуваємо себе самотніми і покинутими навіть світовим співтовариством, полишеними сам-на-сам із ворогом, який є набагато більшим і сильнішим від нас. Сьогодні ми тривожимося, подібно до віруючого народу старовинного Царгороду, і за прикладом благовірного князя Ярослава Мудрого прибігаємо до материнського захисту Пресвятої Богородиці. Будучи непорушно впевнені, що Господь нас не покинув, поручаючись захистові самої Божої Матері ми разом з усіма іншими українськими Церквами, урочисто відновили минулого року посвяту України під Покров Пречистої Діви Марії.
Упродовж цього часу, наповненого жахіттями війни, ріками крові загиблих і поранених, скроплені сльозами матерів, що оплакують загибель своїх синів і дочок, пронизані болем полонених, смутком і тривогою мільйонів переселенців, ми, український народ, що відстоює своє право на свободу у власній державі, все ж таки встояли! Ми вистояли, бо наша Небесна Мати непорушно стоїть у покровській молитві; ми не опускаємо наших рук перед викликами нашого сьогодення, бо Вона не опускає своїх рук, покриваючи нас своїм омофором; ми не забули і не забудемо нікого з наших новоявлених героїв України, бо сам Господь пам’ятає про всіх нас. У Ньому наша сила та перемога.
Дорогі в Христі!
У свято небесного заступництва Пресвятої Богородиці та її повсякчасної за нас молитви, ми відзначаємо ще й наше національне свято – День захисника України. Саме під Покровом Богородиці наше козацтво закладало підвалини нашої новітньої державності, саме у цей день ставали до боротьби учасники наших національно-визвольних змагань у минулому столітті. Саме під заступництвом Пречистої Діви Марії і сьогодні відроджується українське військо та у справедливій боротьбі із зовнішнім агресором захищає свою Батьківщину.
Дорогі хлопці, вітаємо вас з цим святом! У цей день нехай донесеться наша молитва з Вічного міста Риму, від святих гробів апостолів Петра і Павла до серця кожного українського військовослужбовця. Нехай хвилі Ватиканського радіо поєднають нас у молитві з нашими воїнами в холодних бліндажах і окопах у степах українського Донбасу, нехай огорнуть теплом та торкнуться оздоровляючою силою Божественної благодаті рани тих, хто терпить душею і тілом та перебуває на лікуванні у шпиталях в Україні й за кордоном. Нехай скріплять на дусі тих, хто терпить знущання та приниження у ворожому полоні.
«Я тебе не забуду», – це Боже слово звернене сьогодні до вас самим Богом. Це є слово вдячності і пошани до вас усієї Церкви та вашого народу. «Я тебе не забуду!» – це наша молитва до Бога про вічну пам’ять за тих, хто віддав своє життя в боротьбі за свободу і незалежність своєї Батьківщини. Споглядаючи на Божу Матір, яка сьогодні неустанно молиться за українське військо, ми, увесь народ Божий, разом з нею возносимо молитви за усіх наших воїнів і кажемо кожному з них: «Молимося за тебе повсякчасно!»
Свято Покрова Божої Матерії є особливим святом материнської турботи про своїх дітей. Сьогодні ми хочемо обгорнути молитвою та вкласти у її всемогутні покровські долоні кожну солдатську матір, усі родини наших військовослужбовців, їхніх дружин, дітей, братів і сестер, усіх волонтерів та людей доброї волі, які живуть неустанною турботою про захисників нашої Вітчизни. Вони, наші солдати і офіцери, є сьогодні втіленими ангелами-хоронителями України, які собою, своїм серцем, душею і тілом затуляють нас від ворожих куль і снарядів.
Покриваймо наше військо покровом нашої вдячності, уваги, підтримки, солідарності і молитви. Нехай Київська Оранта, наша «Нерушимая стіна» скріпить нашу непохитність віри в перемогу силою Божої правди, оновить нашу надію своєю неустанною молитвою заступництва, навчить любити та боронити свою Батьківщину благодаттю Святого Духа.
Пресвятая Богородице! Спаси нас!
Амінь.
+ Святослав
Рим, 14 жовтня 2015 року
About The Author
