Проповідь Папи Франциска під час Святої Меси у санктуарії Гваделупської Матері Божої

Ми почули, як Марія пішла відвідати свою двоюрідну сестру Єлисавету. Вона вирушає беззволікання, без сумніву, не уповільнюючись, щоби бути поруч зі своєю родичкою, яка була на останніх місяцях вагітності.

Зустріч з ангелом не зупинила Марію,оскільки вонане вважала себе упривілейованою, або що повинна відокремитися від своїх. Навпаки, це відновлює і надихає у поведінці, через яку Марія буде завжди знана: Вона – жінка, Яка сказала «так», «так» відданності Богу і, в той же час, відданості своїм братам і сестрам. Це «Так», яке спонукало дати краще з себе, вирушаючи в дорогу, назустріч іншим.

Слухання цього уривку Євангелія в цьому місці має особливе значення. Марія, жінка, яка дала своє «так», забажала також відвідати жителів цієї американської землі в особі св. Хуана Дієго. Так як Вона йшла дорогами Юдеї та Галілеї, так само, досягла Тепеяк, носячи одяг корінних жителів, використовуючиїх мову, щоби служити цій великій Нації. Так як супроводжувала вагітність Єлизавети, супроводжувала і супроводжує розвиток цієї благословенної мексиканської землі. Так, як Вона це зробила для цього маленького Хуаніто, так само продовжує бути присутньою для всіх нас, особливо серед тих, хто, як він, відчувають себе “нічого не вартими” (пор. Nican Mopohua, 55).

Цей особливий вибір, ми можемо назвати преференційним, не був проти когось, але для блага всіх. Маленький індіанець Хуан, який називав себе також “шкіряний ремінець,спинна рамка, хвіст, крило, тягар для інших” (пор. там же.) став “посланцем, найбільш гідним довіри”.

Того ранку у грудні 1531, сталося перше чудо, щоби потім була жива пам’ять всіх про цей захист цієї Святині. Того ранку, на цій зустрічі, Бог розбудив надію свого сина Хуана, і надію його Народу. В той ранок, Бога сколихнула надія маленьких осіб, страждаючих, переселених або відкинутих, всіх тих, хто відчував, що вони не мають гідного місця на цих землях. В той ранок, Бог наблизився як і раніше наближався до страждаючих, але стійких сердець багатьох матерів, батьків, бабусь і дідусів, які бачили своїх дітей втікаючими, які були втрачені або захопленими злочинцями.

Того ранку, Хуан досвідчив у своєму житті, що значить надія, чим є Боже милосердя. Він був обраний, щоб наглядати, піклуватися, захищати і допомагати у будівництві цієї святині. Багато разів він казав нашій Пані, що він був не тою особою; навпаки, якщо Вона бажає прогресу, Вона повинна вибрати інших, так як він був неосвічений, не ерудований, і не належав до кола тих, хто міг зробити це реальністю. Марія, Яка була наполегливою – з тою наполегливістю, що народилася з серця милосердного Отця – сказала до нього: він буде її послом.

Таким чином Їй вдалося пробудити те, що він не знав, як висловити, справжнє знамено любові і справедливості: ніхто не може залишатися осторонь будівництва іншої святині, святині життя, святині нашої спільноти, нашого суспільства і нашої культури. Нам всім необхідно, особливо тим, хто зазвичай не враховуються, тому що вони не “до завдання” або “вони не мають необхідних коштів”, щоб побудувати всі ці речі. Божа святиня-це життя Його дітей, кожного в будь-якому стані, особливо молодих людей без майбутнього, які піддаються нескінченним болючим і ризикованим ситуаціям, і літніх людей, які є невизнаними, назавжди забутими. Божа святиня це наші сім’ї у потребі найнеобхіднішого, щоб розвиватися і вдосконалюватися. Божа святиня це обличчя багатьох людей, яких ми зустрічаємо кожен день…

Під час відвідин цього храму, те ж саме, що сталося з Хуаном Дієго також може статися і з нами. Подивіться на Блаженну Матір зсередини наших власних страждань, наших власних страхів, безнадії, смутку, і скажіть Їй, “Що я можу запропонувати, оскільки я не освічений?”. Ми дивимося на нашу Мати очима, які висловлюють думки: є так багато ситуацій, які залишають нас безпорадними, які змушують нас відчувати, що немає місця для надії, для зміни, перетворення.

І так, деякі мовчки роблять нам добро, як ми робимо паузу, щоб дивитися на Неї і повторювати Їй слова цього іншого люблячого сина:

« Просто , дивлячись на Тебе, о Мати ,

мати очі тільки для Тебе,

дивлячись на Тебе, нічого не кажучи ,

кажучи Тобі все , мовчки і благоговійно .

Не сколихуючи повітря перед Тобою;

Тільки джерело моєї вкраденої самотності

з Твоїми люблячими материнськими очима,

у гнізді Твого чистого грунту.

Години минають, і з великим хвилюванням,

збитки життя і смерті занурюють свої зуби в нерозумних людей.

Маючи очі дляТебе, о Мати, просто споглядаючи Тебе

з серцем заспокоєним Твоєю ніжністю

що Твоє мовчання, непорочне (чисте), як лілії.»

І дивлячись на Неї, ми почуємо знову, що Вона говорить нам ще раз: “Що, мій дорогоцінний малюк, засмучує твоє серце?” (Nican Mopohua, 107). “І все ж я є з вами, мені випала честь бути вашою матір’ю?”(Там же, 119).

Марія говорить нам, що Вона має “честь” бути нашою матір*ю, запевняючи нас, що ті, хто страждають не плакатимуть дарма. Ці безмовні молитви піднімаються до небес, завжди знаходячи місце у плащі Марії. В ній і з Нею, Бог зробив сам себе нашим братом і товаришем в подорожі (в дорозі); Він несе свій хрест з нами, щоб не залишити нас придушеними нашими стражданнями.

Чи я не твоя Мати? Чи Я не тут? Не дозволяйте випробуванням і болю придушити вас, вона говорить нам. Сьогодні, Вона посилає нас заново; сьогодні Вона прийде до нас знову сказати: будь моїм посланцем, якого я відправлю будувати багато нових святинь, супроводжувати багато життів, витерти багато сліз. Просто будь моїм посланцем, коли йтимеш дорогами твого району, твоєї спільноти, твоєї парафії, ми можемо будувати храми, ділячись радістю знання, що ми не самотні, що Марія супроводжує нас. Вона говорить нам: будь моїм посланцем, даючи їжу для голодних, пиття для спраглих, притулок для нужденних, одягаючи голих і відвідуючи хворих. Прийти на допомогу ближньому, пробачити того, хто образив тебе, втішити скорботного, бути терплячим з іншими, і, насамперед, благати і молити Бога.

Чи ж Я не мати? Чи ж Я не з тобою? Марія говорить це до нас знову. Йди і збудуй мій храм, допоможи мені підняти життям моїх синів і дочок, твоїх братів і сестер.