«Прошу вас, будьте гідними амбасадорами нашої Батьківщини», — Глава УГКЦ до біженців у 165-й день війни

Предстоятель відзначив, що впродовж цієї ночі й останнього дня українська земля здригалася під російськими бомбами, ракетами, ударами авіації і артилерії. Було обстріляно Харків. Миколаїв ворог щодня методично знищує жахливими так званими ковровими бомбардуваннями. Цієї ночі масовано обстріляно Дніпропетровщину. Криворізький район, місто Нікополь — ракетами, які пошкодили газопроводи, лінії електропередач.

«Але Україна стоїть! Україна бореться! Україна молиться! Попри те, що кожного дня змушена оплакувати нові й нові жертви російської агресії», — відзначив Глава Церкви.

У цей день Блаженніший Святослав продовжив роздуми над християнською молитвою. За наступні кілька днів Глава Церкви розповість, як Боже слово в житті Церкви перетворюється на найсильнішу духовну молитву, найсильнішу молитву споглядання Бога. Ту, яку ми всі дуже добре знаємо, хоча і не завжди розуміємо, що вона справді є промовленим Божим словом у житті Церкви.

Йдеться про Ісусову молитву, що є невпинним прикликанням Божого Милосердя, Божого імені й має в історії Церкви дуже важливе значення.

У монашому житті, розповів Предстоятель, її називають «справжнім духовним мечем», яким перемагають всякі наві́ти диявола. Ця коротка контемплятивна, медитативна молитва зродилася з текстів Святого Письма. Ми читаємо, що найпоширенішим зверненням різних людей, зокрема Єрихонських і Капернаумських сліпців до Ісуса Христа, жінки хананеянки, була фраза: «Господи, Сину Давидів, помилуй мене!».

«І вона так глибоко, — продовжив духовний лідер, — зачепила молільників та слухачів Божого Слова, що трансформувалася саме у слова Ісусової молитви: „Господи, Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй мене грішного чи грішну!“. І цю фразу постійно — упродовж дня, тижня, року, цілого свого життя — повторює Божий народ, як п’ятий крок молитовного читання Письма».

За його словами, інколи ця молитва скорочується — стає ще концентрованішою. Із багатьох слів залишаються лише два: «Господи, помилуй».

У цей недільний день Глава Церкви особливо звернувся до тих наших братів і сестер, яких, на жаль, сьогодні світ називає «біженцями». До тих, хто був змушений залишити свою Батьківщину і розсіятися країнами Центральної, Західної Європи, а також по інших частинах світу.

«Прошу, — закликав Блаженніший Святослав, — вливайтеся в наші українські громади, які існують у тих країнах, де перебуваєте. Дбайте про християнське та національне виховання дітей. Дуже прошу, не надуживайте гостинністю тих народів, які вас приймають. Не будьте лише споживачами їхньої допомоги, але активно долучайтеся до праці, до того, щоби примножувати спільне благо тої країни, яка сьогодні стала для вас новою домівкою. Інтегруйтеся в її життя. Але усіма силами протидійте асиміляції, зникненню вашої особистої культурної, національної тотожності. Як каже наш Кобзар: „Чужому научайся, свого не цурайся“. Будьте голосом України до світу!».