Різдво Христове святкуємо разом, а Воскресіння – у різні дні. Чому і доки?

Дискусії про потребу спільного відзначення Великодня християнами Заходу і Сходу тривають понад півтори тисячі років. Але у наші дні це питання набирає особливої актуальности. Католицька і більшість протестантських спільнот згідно григоріянського календаря святкуватимуть найбільше християнське свято – Пасху вже за кілька днів, 31 березня, а греко-католики і православні щойно входять у Великий Піст, бо Великдень за юліянським календарем цьогоріч припадає аж на 5 травня. Різниця у датах святкування вражаюча – п’ять тижнів! З минулого року УГКЦ і ПЦУ перейшли відповідно на григоріянський календар і новоюліянський календар для нерухомих церковних свят. А от перейти на нову пасхалію поки що не зважилися…

 

Справа в тому, що досягти однозгідности з єдиною датою Великодня, який є рухомим святом, справа набагато важча. Наразі вже кілька років працює спільна комісія Апостольської столиці в Римі і Вселенського патріярхату в Константинополі (Стамбулі), щоб дійти остаточної згоди. До цього процесу активно долучилися старовинні Церкви – Олександрійська і Коптійська. Тож є нарешті надія, що починаючи з наступного 2025 року Свято Господнього Воскресіння всі християни світу святкуватимуть з один день.

 

І зволікати далі справді нема куди. У 2025 році буде відзначатись 1700-літній ювілей Першого Вселенського собору Христової Церкви, який відбувся у візантійській Нікеї, і на якому єпископи, власне, й установили єдине правило визначення дати Пасхи.

 

Цікаво, що в цей ювілейний рік католики і православні з протестантами відзначатимуть Великдень в один і той же день – Пасха спільно припадає на 20 квітня 2025 року. І це не просто календарний збіг, а глибокий символізм – немовби пряме заохочення Отців І Вселенського Собору для сучасного християнства відновити єдність у святкуванні Пасхи Христової.

 

Що ж, власне, встановив Нікейський собор у 325 році?

 

Насамперед те, що Пасха має відзначатись в першу неділю після першого повного місяця після весняного рівнодення.

 

Ніби все ясно, ніби формула чітка, але тут вступає в дію астрономія, математика, календарні розрахунки, а також традиції. Власне, при обчисленні Великодня за західним (григоріянським) та східним (юліянським) календарями використовуються різні Пасхалії, що призвело до встановлення різних дат Пасхи. Розходження між датами Великодня за східною і західною традиціями зумовлене різницею між сонячними календарями, яка у ХХІ ст. нараховує 13 днів.

 

Також за юліянською календарною традицією Великдень не може відзначатись до або одночасно з єврейською Пасхою – Песахом. Зауважимо, що це правило не фігурувало чітко на Першому Вселенському Соборі в Нікеї. Міт про те, що православні мусять святкувати Великдень лише після юдейської Пасхи, виник набагато пізніше і був обґрунтований візантійськими каноністами аж у ХІ-ХІІ ст. як незмінне правило. На жаль, цей підхід досі збережено в юліянському календарі при визначенні дати Великодня.

 

Для Католицької Церкви це правило ніколи не грало такої принципової ролі, і ця умова не була важливою у визначенні дати святкування Христової Пасхи лише після єврейської Пасхи.

 

У пошуках компромісу

 

Тому дуже відрадно і обнадійливо, що Ватикан, Константинополь і Олександрія намагаються знайти компроміс у питанні спільного підходу до дати Великодня, хоч такі спроби були і в попередні часи.

 

Так, ще в 1997 році відбулась зустріч у сирійському місті Алеппо, – колисці раннього християнства, – на якій були представлені і Ватикан, і Вселенський патріярхат, і деякі протестантські спільноти, за активної участі Всесвітньої ради церков.

 

Тоді було узгоджено три принципи, за якими слід визначати дату Великодня. По-перше, говорилось про важливість спільної історії і символів віри для всіх християн. По-друге, було наголошено на важливості збереження формули Нікеї при визначенні дати Пасхи. І по-третє, визнавалось, що географічною точкою пасхального відліку має бути Єрусалим – місце, де й відбулося Воскресіння Христове. Але тоді, понад чверть століття тому, остаточно так і не домовились, тож християни Сходу й Заходу і далі святкують Пасху по-своєму.

 

Нині ж, коли в Україні на григоріянський і новоюліянський календар для нерухомих свят перейшли греко-католики і вірні ПЦУ, настала найвища пора дійти остаточної згоди у питанні єдиної дати Великодня.

 

Є шанс, що від 2025 року Пасху Христову увесь світ буде святкувати спільно

 

Тому визначальними все ж стануть домовленості між Сходом і Заходом, між Римом і Візантією. Якщо Апостольська столиця в Римі і Вселенський Константинопольський патріярхат домовляться про єдиний підхід до визначення Пасхалії – то є шанс, що надалі і назавжди після 2025 року будемо святкувати Воскресіння Христове спільно. Це, власне, і є предметом перемовин між двома делегаціями і ці консультації триватимуть до 2025 року.

 

Варто додати, що є також дуже слушною пропозиція патріярха Коптійської Церкви Тевардоса ІІ, який під час візиту до Ватикану запропонував папі Франциску прийняти єдиною датою християнського Великодня кожну третю неділю квітня. Можливо, це було б найкращою, всім зрозумілою і загальноприйнятною розв’язкою тисячолітньої навколопасхальної дискусії.

 

Без перебільшення, єдина дата Христової Пасхи стала б величною епохальною подією єднання християн. Спільна дата зближувала б християн світу і водночас робила б актуальним саме християнство як глобальну світову релігію. Спільний Великдень – це була б велична вселенська подія, яка б спричинила нове християнське переображення людства.