Різдвяне послання «Urbi et orbi» Святішого Отця Франциска

Дорогі брати і сестри, щасливого Різдва! У Вифлеємі Діва Марія народила Ісуса. Він народжений не з людської волі, а як дар любові Бога Отця, Який «так полюбив світ, що Сина свого Єдинородного дав, щоб кожен, хто вірує в нього, не загинув, а жив життям вічним» (Йн 3, 16).
Ця подія оновлюється сьогодні в Церкві, прочанці в часі: віра християнського люду знову переживає в літургії Різдва таємницю Бога, Який гряде, Який стався у смертному тілі, Який прийшов маленьким і бідним, аби спасти нас. І це переповнює емоціями, бо надзвичайно велика ніжність нашого Отця.

Першими, хто побачив скромну славу Спасителя після Марії та Йосифа, були вифлеємські пастухи. Вони розпізнали знак, на який вказали ангели, і вклонилися Дитяті. Ці смиренні, але пильні люди – приклад для вірян усіх часів, які перед таємницею Ісуса не обурюються Його бідністю, а, як і Марія, довіряють Божому слову і дивляться простим оком на Його славу. Перед таємницею Слова, Яке стало тілом, християни в усьому світі визнають словами Йоана Богослова: «І ми славу його бачили – славу Єдинородного від Отця, благодаттю та істиною сповненого» (Йн 1, 14).

Сьогодні, коли вітри війни віють над світом, а застарілі моделі розвитку призводять до людського, соціального й екологічного занепаду, Різдво знов кличе нас знаком Дитяти до того, щоб упізнати Його в дітях, насамперед тих, кому, як Ісусові, «не було місця в заїзді» (Лк 2, 7).

Побачмо Ісуса в дітях Близького Сходу, які страждають від ворожнечі між ізраїльтянами й палестинцями. Цього святкового дня просімо Господа про мир для Єрусалима та всієї Святої Землі; молімося про те, аби між сторонами запанувало прагнення відновити діалог і вдалося нарешті досягти врегулювання, яке б сприяло мирному співіснуванню двох держав у межах взаємно узгоджених і міжнародно визнаних кордонів. Нехай Господь також підтримує зусилля всіх представників світової спільноти, які, натхнені доброю волею, допомагають цій стражденній землі віднайти, попри серйозні перешкоди, омріяну гармонію, справедливість і безпеку.

Побачмо Ісуса на обличчях сирійських дітей, позначених війною, яка цього року скривавила їхню країну. Нехай люба Сирія нарешті відродить повагу до гідності кожної людини, незалежно від її етносу чи релігії, через спільне зобов’язання відновити соціальну структуру. Побачмо Ісуса в дітях Іраку, зраненого й розділеного ворожнечею останніх п’ятнадцяти років, і в дітях Ємену, де триває задавнений конфлікт із глибокими гуманітарними наслідками для населення, яке потерпає від голоду й поширення хвороб.

Побачмо Ісуса в дітях Африки, особливо тих, хто страждає в Південному Судані, Сомалі, Бурунді, Демократичній Республіці Конго, Центральноафриканській Республіці та Нігерії.

Побачмо Ісуса в дітях усіх куточків світу, де мирові й безпеці загрожують напруженість і нові конфлікти. Молімося, щоб на Корейському півострові змогли подолати протистояння та збільшити взаємну довіру в інтересах усього світу. Довірмо Венесуелу Дитяті Ісусові, аби стало можливим відновлення спокійної дискусії між різними соціальними групами на благо любого венесуельського народу. Побачмо Ісуса в дітях, які зі своїми родинами зазнають насилля конфлікту в Україні та його серйозних гуманітарних наслідків і молімося, аби Господь якомога швидше дарував мир цій дорогій країні.

Побачмо Ісуса в дітях, чиї батьки не мають роботи та силкуються збудувати для них безпечне й мирне майбуття. І в тих, у кого було вкрадено дитинство, кого змусили працювати з раннього віку або зробили безжальним солдатом-найманцем.

Побачмо Ісуса в багатьох дітях, змушених покинути рідні країни, у тих, хто мандрує сам у нелюдських умовах, стаючи легкою здобиччю для торговців людьми. У їхніх очах ми бачимо біду багатьох вимушених переселенців, які ризикують навіть життям, вирушаючи у виснажливі подорожі, які іноді закінчуються трагедією. Побачмо Ісуса в дітях, яких я зустрів під час своєї поїздки до М’янми й Бангладеш. Я сподіваюся, що міжнародна спільнота й надалі працюватиме, аби належно захистити гідність меншин у регіоні. Ісус добре знає, що таке біль, коли до тебе непривітні, і знемога від того, що немає місця, де прихилити голову. Наше серце не закрите, як були зачинені будинки Вифлеєма.

Дорогі брати і сестри!

Знак Різдва нам також вказує на «дитя сповите…» (Лк 2, 12). Як і Діва Марія, і святий Йосиф, як вифлеємські пастухи, приймімо в Дитяті Ісусові любов Бога, Який став людиною задля нас, й обіцяймо, що через Його благодать зробимо цей світ людянішим і гіднішим дітей сьогодення й майбуття.

Фрациск, Папа
Ватикан, площа святого Петра
Різдво Христове, 25 грудня 2017 року

(Неофіційний переклад КМЦ)