Роберто де Маттеї: Таємне католицьке товариство, або Товариство Пресвятих Дарів

Товариство Пресвятих Дарів було засноване у Франції для захисту віри від протестантизму, а пізніше й від модернізму. Воно об’єднувало найвідданіших католиків. Про це пише італійський історик, професор Роберто де Маттеї.

Маловідомим розділом в історії Церкви є католицькі таємні товариства, які боролися з революцією в період від протестантизму до модернізму. Одним з перших і найвідоміших було Товариство Пресвятих Дарів, засноване в Парижі в 1628 році Анрі де Леві, герцогом Вантадуром (1596–1680). Організація об’єднувала найпалкіших віруючих, які прагнули «робити якомога більше добра і усунути якомога більше зла, у всі часи, в усіх місцях і для всіх людей». Її девізом було: facere et pati fortia catholicum est («Католикам властиво чинити та терпіти великі справи»).

Вершини християнської досконалості завжди оточені ореолом таємниці. Тому на горі Тавор, після того, як Господь Ісус явив Свою славу Петру, Якову та Івану, Він «наказав… нікому не розповідати про те, що бачили, доки Син Людський не воскресне з мертвих» (Марка 9,9). Після сповідування віри Петра («Ти є Христос, Син Бога Живого», Матея 16,16), Він наказав учням нікому не розповідати, що Він є Христос (Матея 16,20).

З цієї причини фундаментальним принципом Товариства була таємниця, яка дозволяла членам цього згромадження наслідувати прихованість Бога в Ісусі Христі та Ісуса в Євхаристії. Таємниця також захищала духовність і свободу дій його членів, багато з яких належали до тогочасної соціальної та політичної еліти (дворянство, судді, духовенство), захищаючи їх від дій опонентів і ворогів, зокрема тих, хто перебував у Церкві.

Штаб-квартира Товариства знаходилася в монастирі капуцинів у передмісті Сент-Оноре, а його директорами були миряни. Серед них варто згадати барона Гастона де Ренті (1611-1649), одного з великих промоутерів католицького відродження у Франції XVII століття. З 1639 року до своєї смерті він одинадцять разів служив настоятелем Товариства Пресвятих Дарів. Ренті був одруженим мирянином. Він вів інтенсивну апостольську діяльність та духовне життя. Він був духовним керівником численних монахинь, включаючи монахинь із закритих монастирів, таких як сестра Маргарита від Пресвятих Дарів, монахиня з Кармелю в Боні, визнана за свою героїчну чесноту.

Засідання Товариства проводилися по четвергах, у день, присвячений Пресвятим Дарам. Вони починалися з молитви перед Пресвятими Дарами і, після розгляду різних проектів, що стосуються благочестя та милосердя, завершувалися псалмом «Laudate Dominum omnes gentes». Короля Франції Людовика XIII повідомили про існування та цілі Товариства і попросили архиєпископа Парижа його схвалити, але той відмовився. Монсеньйор Джанфранческо Гвіді ді Баньо, Апостольський нунцій у Парижі з 1645 по 1656 рік, часто відвідував зустрічі, але Рим ніколи не визнавав існування Товариства в офіційному документі.

Саме Товариство Пресвятих Дарів спричинилось до створення лікарні для жебраків у Парижі, семінарії для іноземних місій та підтримки численних благодійних діяльностей, зокрема діяльності Святого Вікентія де Поля (1581–1660). Ця організація займалася переважно благодійністю, але також боролася проти гугенотів за збереження католицької віри в країні. У Франції було майже шістдесят відділень, близько тридцяти з яких були невідомі навіть єпископам. У 1659 році Товариство провело свій генеральний конгрес у Парижі з великим успіхом: «Військовий католицизм переглянув свої сили», — пише отець П’єтро Амато Фрутац (Enciclopedia cattolica, том IV (1950), колонки 79–80). Однак наступного року таємницю було розкрито, і королівський указ, виданий прем’єр-міністром кардиналом Жюлем Мазаріні, заборонив Товариству проводити зустрічі. Насправді товариство проіснувало приблизно до 1670 року, а провінційні відділення продовжували функціонувати ще довгий час, так і не зникнувши повністю. Його опоненти, переважно з янсеністських та антиримських лав, глузливо називали його «la cabale des dévôts», або «Кабалою побожних».

Хоча Товариство Пресвятих Дарів очолювали миряни, серед його членів також було відоме духовенство. Достатньо згадати, окрім святого Вікентія де Поля, святого Івана Ода (1601–1680), великого апостола відданості Пресвятим Серцям Ісуса та Марії, людину, на яку значно вплинула світська містичка XVII століття Марія де Валле, також відома як «Свята з Кутанців», на честь місця в Нормандії, де вона народилася в 1590 році.

Зустріч з візіонеркою мала вирішальний вплив на життя Ода, який залишався поруч з нею протягом усього її життя, допомагаючи їй у момент смерті та захищаючи від наклепів та непорозумінь. Біографом Марії де Валле був барон де Ренсі, настоятель Товариства Пресвятих Дарів та друг святого Івана Ода.

Центральним елементом духовного життя Марії де Валле було повне та безкорисливе підкорення справедливій волі Бога. Згідно з отриманими нею одкровеннями, божественна справедливість мала на меті знищити гріх через три повені: перший потоп, потоп Отця, який був потопом води; другий, потоп Сина, який був потопом крові; і третій, потоп Святого Духа, який мав бути потопом вогню. Це пророцтво перегукується у «Вогняній молитві» святого Людовіка Марії Гріньйона де Монфора та його «Трактаті про справжню відданість Пресвятій Діві Марії». Там він пише, що наприкінці світу Всевишній та Його Свята Мати піднімуть вірних, які перевершать більшість інших святих настільки, наскільки ліванські кедри перевершують інші дерева, як це було відкрито святій душі, життя якої описав пан де Рен (пор. № 49).

Дух Товариства Пресвятих Дарів відчувається на сторінках твору святого Людовіка Марії Гріньйона де Монфора. Він залишається взірцем католицької спільноти, особливо важливим у часи серйозної релігійної та моральної кризи.

Роберто де Маттеї, Corrispondenza Romana

Джерело: pch24.pl