Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом

Середа 26 тижня

Євангеліє

Лк.15, 1–10

«На небі буде більша радість над одним грішником, що кається, ніж над дев’ятдесят дев’ятьма праведниками, що їм не треба покаяння»

Напевне, це одне з речень, які не завжди легко сприйняти. Як так може в Бога бути більша радість навернення одного грішника, ніж через дев’яносто дев’ять, які вже є праведними?

Ніколи невідомо, що буде до кінця життя з кожним грішником, бо для кожного є можливість для покаяння і навернення до Бога. Так як і не знаємо, чи кожен праведник зможе витривати в правді до кінця. Однак, якщо дійсно живемо вірою і правдою, і свідомі, ким для нас є Бог, то нас завжди буде огортати радість за того, хто, як і ми, пізнає цю правду, і сум через того, хто від неї відходить.

І кожен правдивий християнин покликаний не лише у своєму серці носити свою віру, але також свідчити іншим, щоб вони пізнали ту радість зустрічі з Богом, зрозуміли, в чому правдивий сенс життя. Маємо радіти за цих осіб і докладати зусиль, щоб на Небі було щораз більше радості за тих, хто кається!

Апостол

1 Тим. 1, 18–20, 2, 8–15

«Я хочу, отже, щоб мужі молилися на всякому місці»

Апостол в різних місцях згадує, що ми покликані до постійної молитви. У нас деколи може бути думка, що постійно молитися означає промовляти псалми, молитви, а отже – звичайній людині це не під силу. Однак, це не є так. Погляньмо, коли ми є з якоюсь людиною, то ми не завжди з нею розмовляємо, можемо розмовляти, можемо мовчати, але ми пам’ятаємо про її присутність, ми є з нею близько, чи далеко, але важить сам факт зв’язку.

Молитися – значить перебувати з Богом, а це не обов’язково промовляти якісь слова, це бути в присутності Божій. Як каже пророк Давид: «Стояти перед лицем Господнім». У східній традиції є безперестанна молитва, «Ісусова молитва». В нашому житті безперестанною молитвою є саме наші стосунки з Богом, наш союз з Ним, постійне усвідомлення Його присутності в нашому житті.

Коли ми є з Господом життя набирає іншої перспективи, іншого кольору, позаяк ми на все дивимось по-Божому. Коли ми не є з Богом, ми дивимось на обставини та людей з свого людського погляду, бачимо з своєї перспективи, не завжди правдивої. І тільки молитва може нам показати Божий погляд на речі, тому не біймося докладати зусиль, щоб наша молитва ставала якіснішою, щоб ми постійно перебували з Богом і все більше підносили руки до Господа!

+Венедикт