Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом

Субота 28 тижня

Євангеліє

Лк.12, 32–40

«Не бійсь, маленьке стадо»

У Святому Письмі часто зустрічаємо заклик не боятися! Бог добре знає людську природу, саме тому підбадьорює нас і запевняє, що нам не варто боятися.

Погодьмось, що ми боїмося з одної причини, – бо не маємо достатньо віри в те, що Господь є над нами, що Він чуває над нашим життям, клопочеться про нас, дбає про нас, повсякчасно пам’ятає про нас.

Якби ми серйозно задумувались над тим, що промовляємо в молитві «Отче Наш», визнаючи, що саме Бог є нашим Батьком, Який завжди якнайкраще турбується про наше життя, то той страх не мав би місця в нас.

Кожен наш страх показує, наскільки в нас мала довіра до Бога, наскільки ми не уповаємо на Господа. І, виглядає, що часто цей страх цілком логічний. Бо як можемо довіряти тому, кого не знаємо, навіть якщо це Всемогутній Бог.

Отож, найперше мусимо пізнати свого Творця, зрозуміти, що Він – люблячий Батько, наблизитись до Нього, і що більше будемо закорінюватися у довірі до Бога, то більше будемо сповнюватись миром, спокоєм і радістю!

Апостол

Еф. 1, 16–23

«Щоб Він просвітив очі вашого серця, аби ви зрозуміли, до якої надії Він вас кличе»

Апостол молиться за ефесян, бо його людських слів було замало, потрібна була Божа благодать, яка б змінювала людські душі, ситуації та помисли. У жодній справі, жодній проблемі чи стосунках з іншими ніколи не буде достатньо нашої сили, бо людські можливості обмежені.

Але те, чого не може людина, під силу Богові. Однак, знаємо, що Бог завжди чекає нашої згоди. На відміну від ворога людини, диявола, який намагається влізти всупереч людського бажання, Бог нас завжди трактує як вільних робити вибір.

Молімося і просімо Бога, щоб Він нас просвітив, щоб інших просвітив, щоб і ми і наші ближні зрозуміли, до чого ми покликані. Бо саме ця співпраця прагнення та готовності нашого духа і Божої благодаті дає плоди і у нашому житті, і у житті інших.

+Венедикт