Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом
Понеділок 32-го тижня
Євангеліє
Мр. 10, 46–52: «Віра твоя спасла тебе»
До деяких наших виразів і слів в своєму житті ми звикаємо, сприймаємо їх, як закономірність, ніби так би мало бути, повторюємо часто ці фрази і слова у своїх стосунках. Але часто не усвідомлюємо глибини значення цих слів. Так і сьогодні перед нами постають ці слова: «Віра твоя спасла тебе». Значить віра людини спасає саму людину.
Ми, з одного боку, завжди звертаємося до Бога з різними проханнями, зверненнями, молитвами, просьбами. Але сьогоднішнє Євангеліє нам каже, що остаточно не Бог нам дає, чи не Бог нас «спасає», а спасає нас наша віра. Коли подивитись на наші стосунки з Богом, то питання не в тому, що Бог чогось не може чи щось не в Його силах. Питання нашої довіри: наскільки ми довіряємо Богові? А цього, як можемо зауважити, в нашому житті дуже мало – щоб ми могли довіряти Богові, покладатись на Нього. Але той Христос, який був вчора і сьогодні і буде навіки, цей Христос, який по вірі людей зцілював їх – Він і сьогодні зцілює кожного, хто з вірою приходить до Нього.
Апостол
Як. 2, 14–26
«Віра, коли діл не має, мертва сама в собі»
Безперечно, наші діла є виразом нашої віри, але ми дуже часто розмежовуємо своє щоденне життя від наших стосунків з Господом. Апостол декілька разів у різний спосіб пов’язує віру людини з її ділами, життям, показує залежність одного від другого.
Щобільше, можна говорити не лише про зв’язок, а про прогресію: коли зростає наша віра в Бога, коли поглиблюється духовне життя, то це неминуче відображається в нашому щоденному житті.
Коли згадуємо про Марту і Марію, то Марія, яка сиділа в ногах Христа, вдивлялася і тоді в своєму житті цей досвід Бога реалізовувала. Наш досвід життя вірою в Бога не дає нам тоді пройти поруч бідної людини, яка потребує, наша віра в Бога дає можливість заняти певну супільну, а то й політичну позицію. Наша віра в Бога дає нам твердіть і певність стояти на сторожі правди. Яка наша віра, такі наші діла і таке наше життя.
+Венедикт