Рубрика “Важкі питання”. Чи має місячний календар наукові підстави, чи він цілком з області окультизму?

ПИТАННЯ: Розкажіть, будь ласка, про так званий місячний календар, яким користуються, зокрема, при посадці рослин. Чи має він якісь наукові підстави (на прикладі припливів і відливів знаємо, що Місяць має вплив на природні процеси на Землі), чи місячний календар цілком з області окультизму?

ВІДПОВІДЬ: В історії людства календар, тобто поділ часу на різні періоди, завжди був заснований на астрономічних явищах, які надавали першу шкалу поділу часу. Насамперед таким астрономічним явищем був видимий рух навколо Землі двох небесних світил – Сонця і Місяця. Тому календарі поділяються на сонячні, місячні і сонячно-місячні.

У Вавилонії ще в третьому тисячолітті до Р.Х. був створений місячний календар з 12 місяцями в році. Початком року вважалося весняне рівнодення. Відлік періодів грунтувався на астрономічних спостереженнях за Місяцем. Деякі елементи такого поділу часу збереглися донині – наприклад, відлік доби починаючи з півночі.

Місячний календар використовувався і в Давньому Єгипті. Потім там був створений найдавніший сонячний календар.

Стародавні євреї з часів вавилонського полону (VI століття до Р.Х.) використовували місячно-сонячний календар, і початком релігійного року у євреїв було весняне рівнодення.

Юліанський календар (римського імператора Юлія Цезаря) був складений для того, щоб вирішити проблему розбіжності місячного і сонячного циклів. Цей календар був розроблений астрономом Сосігеном.

Стародавні християнські громади спочатку використовували давньоєврейський календар, вплив якого досі відображається в пасхалії – розрахунку дати святкування Великодня, – пов’язаного з місячним календарем. У той же самий час Церква користувалася і загальноприйнятим Юліанським календарем. З розвитком астрономічної науки стали помітні недосконалості Юліанського календаря, – що призвело до реформи Папи Григорія XIII. Григоріанський календар є загальновизнаним календарем у всьому світі. Однак деякі Церкви досі користуються юліанським календарем.

Таким чином, сам по собі календар, заснований на спостереженнях за Місяцем, не можна назвати антинауковим або окультним. Спостереження за Місяцем і його фазами фіксуються також в календарі Ватикану, як відомо, ними займається сучасна обсерваторія, де проводяться астрономічні дослідження.

Однак якщо ми заглянемо в сучасні «місячні календарі», опубліковані в Мережі, то ми знайдемо там дуже докладні гороскопи на кожен день. Цитуємо, наприклад, «двадцять восьмий місячний день: сприятливий день, день Сонця, в який можливо духовне прозріння. Один з найбільш спокійних і світлих днів всього місячного місяця, суть якого полягає в його символі – лотосі, яке уособлює духовне зростання людини. Цей образ говорить про те, що все, спрямоване в цей період на духовний пошук, закінчиться вдало, бо сам Господь Бог благословляє подібні діяння».

Цікаво поспостерігати за результатами пошукових систем: якщо ми напишемо в Мережі «місячний календар» італійською, то виявимо насамперед фотографії різних фаз Місяця, тобто результати астрономічних спостережень, і вже потім – астрологічні інтерпретації фаз Місяця в залежності від знаків Зодіаку. Якщо ж ми напишемо «місячний календар» українською, то відразу ж натрапимо на гороскопи, тобто місячні календарі, в яких докладним чином описується вплив Місяця на людські успіхи.

Таку особливість сприйняття місячного календаря потрібно, звичайно, враховувати і при його моральній оцінці. Не можна виключати, що такі календарі-гороскопи містять і елементи, корисні для сільського господарства і цілком наукові. Це можуть підтвердити або спростувати тільки самі садівники і городники. Що стосується місячних календарів, що буяють порадами по особистому життю і бізнесу, то це слід віднести до астрології. Безумовно, небесні тіла, і особливо Місяць, мають певний вплив на природу. Небесні світила поряд з іншими метеорологічними чинниками можуть впливати і на настрій людини або на такі події, як пологи. Але вони – як писав Св. Тома Аквінський, – «не можуть прямо впливати на інтелект і волю. Людина має здатність до судження й міркування про те, що вона може зробити, і це стосується як використання зовнішніх речей, так і того: заохочувати чи відкидати внутрішні пристрасті. Це було б марним, якби наша воля залежала від зірок і не була б в нашій владі. Таким чином, світила не можуть бути причиною рішень нашої волі».

Саме Вавилон був колискою астрології – до речі, слова «астрологія» і «астрономія» спочатку були синонімами і мали на увазі науку про зорі. Поступово астрологією стали називатися практики, що претендують на вивчення впливу на людину небесних тіл, що визначають риси її характеру, її рішення і дії, а також історичні події. Вавилонський місячний календар, наприклад, позначав «щасливі» і «нещасливі» дні.

Катехизм Католицької Церкви без жодних коливань засуджує астрологію, стверджуючи, що вона суперечить вірі в абсолютне панування Бога над нашим життям.

Ось текст Катехизму: «Звернення до гороскопів, астрологія, хіромантія, тлумачення віщувань і доль, феномени ясновидіння, звернення до медіумів – приховують за собою бажання отримати владу над часом, над історією і, в кінцевому рахунку, над людиною, і одночасно прагнення розташувати до себе якісь окультні сили. Всі ці явища знаходяться в суперечності з поклонінням і пошаною, з’єднаними з любовним страхом, які ми зобов’язані віддати одному тільки Богові» (2116).

За матеріалами http://ru.radiovaticana.va