Рубрика «Важкі питання». Якою є моральна відповідальність лікаря, який прописував контрацептив?

ПИТАННЯ: Якою є моя моральна відповідальність перед Богом, коли я на наполегливе прохання жінки прописую їй протизаплідні засоби?

ВІДПОВІДЬ: Етичний кодекс лікаря зобов’язує перед державою. Але якщо який-небудь аспект цього кодексу суперечить Закону Божому, то лікар-католик не зобов’язаний його дотримуватися.

Святий Іван Павло II в енцикліці «Evangelium Vitae» писав: за наявності внутрішньо неправедного закону (…), ніколи не можна ні пристосовуватися до нього, «ні брати участь у формуванні громадської думки, спрямованої на користь такого закону, ні підтримувати його через голосування» (73).

Нерідко противники будь-яких заперечень по совісті в медицині посилаються на обов’язок лікаря не нав’язувати свої релігійні переконання в сфері лікування.

У Етичному кодексу лікаря є такий пункт: «Лікар не має права нав’язувати пацієнтові свої філософські, релігійні та політичні погляди. Особисті упередження лікаря і інші непрофесійні мотиви не повинні впливати на діагностику та лікування». Цей пункт абсолютно не суперечить праву лікаря відмовити в рецепті на контрацептив. По-перше, контрацепція – це не лікування. Гормональні препарати, що застосовуються в терапевтичних цілях, навіть якщо вони мають побічний контрацептивний ефект, – це лікування, і воно ніяк не йде врозріз з моральними переконаннями католика. Але якщо ті ж самі препарати прописують з єдиною метою – уникнути зачаття, то це не відноситься до діагностики і терапії, а значить, ні клятва Гіппократа, ні етичний кодекс не зобов’язують гінеколога їх призначати. По-друге, ні релігійні, ні будь-які «інші непрофесійні» мотиви, перераховані в кодексі, тут ні при чому, оскільки різноманітні наукові дослідження показують, що гормональні препарати не є нешкідливими з медичної точки зору, а іноді мають і абортивну дію. Таким чином, причину, по якій лікар відмовляє в цих препаратах, не можна назвати «непрофесійною». У тому ж Етичному кодексі є і такий параграф: «Лікар зобов’язаний бути вільним. Право і обов’язок лікаря – зберігати свою професійну незалежність. (…) Лікар повинен відмовитися від співпраці з будь-якою фізичною або юридичною особою, якщо вона вимагає від нього дій, що суперечать етичним принципам, професійному обов’язку або закону».

Так само як лікар не має права примушувати совість пацієнта, пацієнт не має права примушувати совість лікаря. Якщо лікар вважає етично неприйнятними вимоги або бажання пацієнта, він може і навіть зобов’язаний зняти з себе відповідальність, виклавши пацієнтові свої міркування і пропонуючи звернутися до іншого лікаря. Це відноситься не тільки до області гінекології.

За матеріалами http://ru.radiovaticana.va