Щастя богопосвяченої особи можливе лише у Господі. Молитва Папи Франциска із духовенством та чернецтвом Албанії

Другою післяобідньою подією Апостольського візиту Папи Франциска до столиці Албанії міста Тірани, який він здійснив у неділю, 21 вересня 2014 р., була вечірня в катедральному соборі святого Павла, на яку зібралися священики, богопосвячені особи, семінаристи й представники мирянських рухів. Зворушений до сліз свідченнями священика та монахині, які пережили комуністичні переслідування, Святіший Отець відклав набік приготовану проповідь і вирішив поділитися кількома думками, які в цьому контексті зродилися у його серці.

«Я приготував кілька слів для вас, щоб тепер сказати, але я їх віддам архиєпископові, а він вам передасть… Тепер я відчуваю спонуку сказати вам щось іншого», – розпочав своє звернення Папа, процитувавши прочитані під час богослуження слова святого Павла з ІІ Послання до Коринтян: «Благословен Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, Отець усякого милосердя і Бог усякої втіхи, що втішає нас у всім нашім горі, щоб ми могли втішити тих, які у всяких скорботах, тією втіхою, якою Бог самих нас утішає».

«Протягом двох останніх місяців, – розповів Святіший Отець, – я готувався до цього візиту, перечитуючи історію переслідувань в Албанії. І це для мене стало несподіванкою: я не знав, що ваш народ так багато вистраждав». Папа також звернув увагу на те, що фотографії мучеників, розвішані на шляху з аеропорту до міста, є свідченням того, що «народ зберігає пам’ять про своїх мучеників», а на початку відправи він мав нагоду особисто «доторкнутися» двох свідчень.

За словами Наступника святого Петра, у нас може зродитися запитання до цих свідків: «Як вам вдалося пережити такі великі страждання?». Їхньою ж відповіддю стануть слова зі Святого Письма, які прозвучали вище: «Бог є милосердним Отцем і Богом всілякого утішення. Це Він нас утішив!». «Вони багато вистраждали. Вони страждали фізично, психічно, але також переживали тривогу непевності: будуть розстріляними, чи ні… Але Господь їх утішав…», – вів далі Святіший Отець, пригадавши уривок з Діянь Апостолів, коли святий Петро був закутий у кайданах, а вся Церква молилася за нього. Подібно, за його словами, діялося із сучасними мучениками й ісповідниками, яких Господь утішав, адже багато людей молилися за них.

«Саме в цьому, – сказав Папа, – й проявляється таїнство Церкви: коли Церква просить в Господа утішення для Його люду, а Господь утішає смиренно, навіть і приховано. Втішає у глибині серця, втішає кріпостю. Я впевнений, що вони не хваляться тим, що пережили, тому що знають, що це Господь провадив їх вперед. Але вони, – звернувся Святіший Отець до осіб, посвячених Богові, – кажуть нам одну річ. Вони пригадують, що для нас, яких Господь покликав зблизька наслідувати Його, єдине утішення приходить від Нього. І біда нам, якщо шукатимемо іншого втішення!». Папа особливо наголосив на тому, що коли посвячена Богові особа шукатиме розради поза Господом, то не буде щасливою та й сама не зможе нікого втішити, оскільки її «серце не було відкритим на Господнє утішення».