Слово Блаженнішого Святослава з нагоди завершення Року патріарха Любомира Гузара та початку його беатифікаційного процесу

Хай початок беатифікаційного процесу патріарха Любомира Гузара слугує унікальним моментом відновлення наших сил, а слуга Божий Любомир хай буде особливим покровителем нашої зраненої України, молільником на небесах за її перемогу над російським агресором, за справедливий мир і справжню любов для Батьківщини!

Преосвященні владики!
Всечесні отці!
Преподобні сестри та брати в монашестві!
Достойні учасники Форуму соціального служіння нашої Києво-Галицької митрополії!
Дорогі гості та учасники сьогоднішньої події!

Слава Ісусу Христу!

Цим Молебнем подяки Господу Богу за дар життя кардинала Любомира Гузара ми завершуємо рік його пам’яті в нашій Церкві. Сьогодні, 26 лютого, день його народження. Тому саме цього дня годиться дякувати Господеві за Його дар життя людині.

За Господнім провидінням, той рік, упродовж якого ми вшановували патріарха Любомира, святкуючи його 90-річчя, збігся з одним із найтяжчих періодів нашої історії — другим роком війни. Тому всі пам’ятні заходи, які ми проводили з нагоди згаданого ювілею, у контексті воєнного лихоліття набирали цілком іншої ваги, можливо, по-іншому нас надихали. Коли ми втомлювалися, блаженніший Любомир особисто надихав нас, промовляв до нас своєю мудрістю, що лунала до нас у кожній із тих подій, які ми переживали упродовж цього року.

Разом із тим, ми простежили ще один вимір постаті Любомира Гузара в тому всьому, через що прийшли разом із ним. Цей рік пам’яті нагадав нам про те, що свого часу вчинив праведний митрополит Андрей Шептицький під час Другої світової війни. Зокрема, коли вона [війна] тільки-но розпочалася, Шептицький почав періодично скликати Львівські архиєпархіальні собори, щоб полегшити комунікацію всередині УГКЦ. Митрополит розумів: коли Церква соборується, тобто коли збираються священники, монашество й миряни, тоді начебто об’єднуються всі сили Церкви, ми підсилюємо одні одних і починаємо більш ефективно служити своїй Церкві та своєму народові.

Цікаво, що темою тих соборів були Десять Божих заповідей. Здавалося б, дивна тема для соборних діянь, адже всі християни повинні знати Заповіді напам’ять. Проте як втілювати їх у життя в драматичних обставинах війни, мабуть, не знав ніхто, — ніхто, окрім святих і героїв християнського життя, яких зродила наша Церква.

Серед документів цих соборів було рішення, яке особливо до нас промовило, коли ми святкували Рік патріарха Любомира. Праведний Андрей Шептицький заохочував Церкву збирати приклади святості, які дарував їй Господь Бог, відтак їх поширювати, тобто закликав бачити святість Божу, відображену в житті нашої Церкви.

Цей заклик — збирати як особливі перлини духовної величі нашої Церкви приклади святості Церкви під час війни — ми зрозуміли як наказ до дії саме сьогодні. Тому, завершуючи Рік патріарха Любомира Гузара, ми хочемо щось розпочати щось особливе і конкретне. Зараз відбудеться унікальна історична подія, про яку, мабуть, ви розказуватимете своїм дітям, знайомим, рідним і близьким.

На ваших очах ми урочисто проголосимо і розпочнемо беатифікаційний процес патріарха Любомира. Що зараз відбудеться? Перед вашими очима лежить ще не підписаний Декрет про початок беатифікаційного процесу, а над ним — ще не поставлена печать. Відповідно до церковних канонів і приписів, такому процесові має передувати певна об’єктивна дійсність, чітко окреслені необхідні передумови для його початку, певні факти, які ми повинні вивчити, засвідчити та зафіксувати. Упродовж ювілейного року Любомира Гузара ми отримали багато різних звернень від людей про приклади його праведності та святості. Трибунал Київської архиєпархії провів окремий процес дослідження цих передумов, зокрема вивчивши книги зі свідченнями про вислухані прохання та молитви, які записали сотень осіб у крипті перед гробом світлої пам’яті Любомира Гузара. Ці свідчення виявляють, що люди по-особливому ставляться до постаті патріарха, що вони по-особливому моляться, — моляться не лише за нього (про його вічний спочинок), а й до нього, прохають його про допомогу і дякують йому за отримані благодаті й ласки. Згідно з церковним правом, якщо таких свідчень багато і вони є достатньою підставою для початку беатифікаційного процесу, то його можна розпочати. Ми сьогодні можемо констатувати і подати до загального відома окремим канонічним актом що, відповідно до приписів і вимог церковного права існує, зокрема в нашій архиєпархії, опінія святості особи блаженнішого Любомира.

Сьогодні перед вашими очима відбудеться ще один чин. Щоб процес просувався, потрібен постулятор, тобто той, хто від імені Київської архиєпархії, нашої місцевої Церкви, займатиметься ним, виконуватиме всі правила, приписані Церквою (це юридичний процес). Сьогодні буде проголошений також Декрет іменування постулятора, якого ви зараз побачите. Ба більше, цей постулятор вступить у свій уряд і на Святому Євангелії складе присягу. Ви станете свідками й цієї події.

А завершиться наша урочистість особливою молитвою. Спеціально для цієї події була укладена молитва за прославу Любомира Гузара. Із початком цього процесу він отримує новий титул: його тепер називатимуть «Слуга Божий Любомир».

Звертаюся до вас з окремим проханням. Моліться за те, щоб Господь Бог прославив славою святих слугу Божого Любомира. Заохочуємо вас користати з того нового джерела сили і благодаті, які відкриває нам сьогодні Господь Бог через свою Церкву.

Прагну повідомити всіх, що ви маєте обов’язок у вашому сумлінні повідомити церковну владу, зокрема постулятора, про всі вислухані молитви, ласки та благодаті, чудесні уздоровлення, які ви отримаєте за посередництвом слуги Божого Любомира. Ми не маємо права їх приховувати! Тільки тоді, коли інформація про них надходитиме до нас, правильно фіксуватиметься і відповідно вивчатиметься, цей процес, який сьогодні започатковуємо, буде успішно рухатися вперед.

Робота постуляції та всі потреби цього процесу, відповідно до церковного права, мають бути забезпечені окремим фондом. Це дорогий процес, тому прошу вас буди щедрими, щоб нам не забракло необхідних людських засобів, зокрема фінансових ресурсів, для його успішного проведення.

Нині тут зібралося наше духовенство, монашество, мирянство з усієї України: Харківщини, Сумщини, Полтавщини, Чернігівщини, Одещини, Миколаївщини, Херсонщини, Кіровоградщини, Донеччини та Запоріжжя, Дніпропетровщини та Черкащини, Вінниччини та Житомирщини, навіть із Луцького екзархату, та, очевидно, Київщини. Присутні наші особливі структури соціального фронту нашої Церкви, зокрема Карітас України, Патріарша фундація «Мудра справа», Українська освітня платформа, Лицарі Колумба. Господь Бог так дивно сьогодні покликав до Патріаршого собору нашу Церкву з її найбільш зраненої частини. Ми всі сюди прийшли, щоб отримати від постаті слуги Божого Любомира новий імпульс енергії, щоб перетворити нашу втому на новий запал і бажання служити далі.

Хай ця сьогоднішня подія слугує унікальним моментом відновлення наших сил, а слуга Божий Любомир хай буде особливим покровителем нашої зраненої України, молільником на небесах за її перемогу над російським агресором, за справедливий мир і справжню любов для Батьківщини!

[підписування Декрету проголошення початку беатифікаційного процесу слуги Божого Любомира кардинала Гузара і Декрету іменування отця Павла Локотя постулятором у справі беатифікації та канонізації слуги Божого Любомира кардинала Гузара]

About The Author

admin

See author's posts