Слово Єпископа-помічника Львівської архиєпархії у 125-ліття заснування Згромадження Сестер Служебниць
Високопреосвященні та преосвященні владики, дорогі співбрати в священичому, дияконському та монашому служінні, возлюблені браття і сестри! В особливий спосіб вітаємо на святоюрському пагорбі м. Львова чисельно зібрану спільноту Згромадження Сестер Служебниць Непорочної Діви Марії.
Преподобні сестри! Вітаємо всю вашу монашу родину, до якої крім сестер з монашими обітами належать також численні співробітники, добродії, які вкладають свій вагомий внесок у місію Згромадження.
У день навечіря і передсвяття свята Успення Пресвятої Богородиці ми святкуємо 125-ліття заснування Сестер Служебниць. Ми стаємо паломниками вдячності за цей великий дар і скарб для Церкви. Це свято звершуємо тут, у соборі св. Юра, де б’ється серце Львівської Митрополії. З цього пагорба сьогодні скеровуємо вдячний погляд в напрямку с. Жужеляни.
Саме там троє осіб о. Єремія Ломницький, ЧСВВ, о. Кирило Селецький – парох села Жужеляни та с. Йосафата Михайлина Гордашевська, стаючи добрим знаряддям в Божих руках, дали початок історії, ріка якої приплила до сьогоднішнього дня.
Готуючись до сьогоднішнього свята, я мав нагоду дещо заглибитися у історію і духовність згаданого Згромадження.
Мені припав до серця і закарбувався в пам’яті клич Згромадження: Слава Богу, честь Марії, нам мир.
Слава Богу – 125 років! Напевно ніхто з тут присутніх не має такого поважного віку, а це показує, що історія є більша від нас. Бог є господарем історії, Він є початком і кінцем всього. На певних етапах історії він вибирає різних осіб до служіння, кличе до наслідування. Це чудово розуміли сестри різних поколінь, які ставали співавторками історії. Вони чітко розуміли, хто кличе і для чого. Тут не можна не згадати двох блаженних сестер, а саме преподобних Йосафату і Тарсикію.
Сестри разом з УГКЦ перейшли час переслідування, підпілля, виконуючи різноманітну працю. Великим апостолятом у повсякденній праці цього часу була поведінка сестер. Люди не завжди знали, хто стоїть перед ними, а проповіддю і свідченням сестер була жертовність та скромністю.
На гербі Згромадження чи на грудях сестер можна побачити хрест. Вінвказує на Ісуса Христа – джерело і ціль життя сестер. Хрест пригадує, що вони наслідують Спасителя, беруть на себе свій хрест і бачать у ньому своє щастя і славу. Це може бути дивним для світу, але величним в очах Господніх.
Честь Марії – Споглядаючи на герб Згромадження, кидається у вічі літера М, яка вказує на Пресвяту Богородицю – Матір і Покровительку Згромадження. Сестри, споглядаючи таїнственну красу Пречистої Діви Марії, наслідують Її приклад посвяти та служіння Богові. Це означає, що духовність Згромадження, яка відображається і у діяльності, глибоко проникнута богородичним мотивом.
Нам мир – як ми прагнемо цього! Особливо, коли дивимося на події в нашій державі. А мир має початок у власному серці. Ми його потребуємо для того, щоб дарувати іншим. Перебуваючи в тісній злуці з джерелом миру, з Богом, ми тоді зможемо цей мир випромінювати назовні. Євангелист Матей, цитуючи слова Ісуса Христа, говорить: «Якщо ви не навернетеся і не станете як діти, не ввійдете в Царство Небесне» (Мт. 18,4).
Служіння наших сестер у великій мірі пов’язане з дітьми, маємо на увазі захоронки «дитячі садочки». Від дитячої щирості і невинності можна багато для себе навчитися. Служачи дітям, маємо контакт з їхніми батьками, родинами, тобто різними поколіннями. В даний час сестри несуть мир, служачи у різних країнах і куточках світу.
Хто не вміє з вдячністю дивитися на свою історію, той не здатний достойно будувати своє майбутнє.
Найбільшою подякою на світі є Пресвята Євхаристія. На сьогоднішній євхаристійній молитві обіймаємо вдячністю служіння сестер Служебниць.
Дякуємо, сестри, за служіння в захоронках, катехизацію в парафіях, за опіку над хворими людьми, за працю з дітьми-сиротами, за провід літніх таборів для дітей та молоді. Божий люд вдячний вам за численні реколекції, за той час тиші, в якій народжуються великі речі. Варто згадати служіння в Апостольських Нунціятурах в різних країнах та діяльність в навчальних закладах чи церковних структурах УГКЦ. Також ви красою і естетикою «преображуєте» храми. Тут ще може бути довгий перелік…
Особливо дякуємо за ці моменти, коли ви не почули елементарної людської вдячності. Дякуємо за ваше багатогранне служіння, зокрема, у нашій Львівській архиєпархії.
Завжди пам’ятаймо чудовий клич: Слава Богу, честь Марії, нам мир.
+Володимир
Єпископ-помічник Львівської архиєпархії
27 серпня 2016 р. Б. Архикатедральний собор св. Юра
About The Author
