Слово Митрополита Львівського на закінчення Хресної Дороги
Преосвященний Владико,
Доброчесні священики, диякони, ченці й черниці, семінаристи,
Високоповажні представники влади та інтелігенції,
Достойні, любі сестри і брати,
Мужні воїни України та представники міліції,
ми дуже вдячні усім вам за те, що ви з глибоким побожним натхненням взяли участь у цій Хресній дорозі. Дякую, що під час походу ми молилися за кращу долю України, за припинення військової агресії нав’язаної нам російським урядом. Дякую вам, достойні сестри і брати, що ви вкладали свої грошові лепти для підтримки демократичних учасників майдану й продовжуєте це робити до цього часу, допомагаючи військовим. Мільйони гривень зібрано вами, також, патріотами підприємцями, щоб підтримати наше військо, яке ледь підтримує уряд. Понад п’ять мільйонів гривень, які зафіксовані нами, були передані для «майдану» та для підтримки наших бійців на фронті. Але не знаємо – скільки наші вірні передали коштів поза нашою фундацією?! Скільки куплено автомобілів швидкої допомоги, аптечок, берців, військової форми, бронежилетів тощо? – Цього не знаємо? Нам не відомо чи українські мільйонери пожертвували певні суми на фронт, наприклад, п’ятдесят мільйонів доларів? Хай десять? – не знаємо? Усі переживаємо, бажаємо спокою духовного та фізичного, не хочемо, щоб вбивали та калічили наших громадян. Хочемо у мирі працювати, навчатися, творити, винаходити, молитися, словом, радіти по-божому життям, яке дарував нам Господь. Хай вороги переплавлять свою зброю і перекують метал на трактори, комбайни та плуги, вирощують урожай та забезпечують народ Росії споживчою продукцією. Велика держава очікує ревної й відповідальної праці від кожного мешканця цієї країни. Добробут у Росії можна піднімати за рахунок відповідальної праці, а не коштом війни, загарбання території і вбитих людей, що привозять у розлогу Росію. Є інші, кращі стратегії аніж кровопролиття. Молімося, щоб Бог дав мудрості російським провідникам для припинення війни, виведення війська, танків, важкої артилерії та іншої зброї з України.
Сьогодні, у цей погідний та благословенний день, ми з радістю пройшлися молитовною ходою вулицями нашого міста Львова, роздумуючи про страсті, смерть й воскресіння нашого Спасителя, Ісуса Христа. Син Божий прийшов у світ, щоб спасти людей від диявольської неволі, вічного осудження, а вчинити нас вільними людьми, синами й дочками Бога й учасниками вічного щастя у небі. За наше дочасне й майбутнє добро, та за наше щастя він заплатив ціною дорогоцінної своєї крові, яку пролляв на хресті. Дав себе прибити до хреста, простерши широко руки на ньому, як символ любові до людського роду, який він обнімає й пригортає до себе. Через надмірну любов до нас: «Зневажений, останній між людьми, чоловік болів, що зазнав недуги; немов людина, що перед нею обличчя закривають, зневажений, і ми його нізащо мали» (Іс 53,3). Так віщував святий пророк Ісая про Ісуса. Людські гріхи, наші беззаконня поранили, роздавили, принизили та зневажили Господа. Тому благаємо його: «Господи, прости нам провини наші, відпусти гріхи, якими ми й наші краяни образили тебе й ближніх, зціли духовні рани та прийми нас у свої обійми. Дай, Боже, мирно жити з тобою по усі дні нашого життя!» Наш Господь милосердний, довготерпеливий, люблячий, прощає людові усі провини дуже радо, приймаючи від кожної особи щире покаяння. Слуга Божий, Митрополит Андрей навчає: «Бог кличе до покаяння, – Бог хоче покаяння грішника; готов він простити, очікує, що блудний син до Нього вернеться дає йому добрі думки й нагоду покаяння» (Митроп. Андрей «Поклик до покаяння» 14 лютого 1943 р. розд. I). Взиваймо до Бога, надіймося на нього, перепрошуймо його за наші провини й гріхи українського народу. Бо немає праведників, ми усі грішники, тільки благодать Божа визволяє нас від грішного стану. Хай пресвята Богородиця, якій довіряємо спасіння наших душ та мирну долю в Україні, допомагає нам у праведному змаганні за вічне щастя у небі.
Згадаю вам, достойні та любі сестри й брати, що цього року сто п’ятдесята річниця від уродин Слуги Божого Митрополита Андрея Шептицького. Ми плануємо ряд різних заходів у його честь. Зокрема, напроти собору святого Юрія, у сквері побудувати гарний пам’ятник Митрополиту, щоб став окрасою нашого міста на довгі століття! Заплановано видозмінити сквер, щоб став гордістю Львова! На даний час маємо певні перешкоди, але вважаємо, що з допомогою вашої позиції та усіх вірних нашої Архієпархії, теж, ширших пояснень про пам’ятник, зможемо усе пережити й перепони здолати. Хай у цьому допомагає нам всемогутній Бог! Зазначу, що на рівні міської та обласної влади, районних рад, вищих навчальних закладів, організацій, шкіл тощо, планується також, чимало різноманітних заходів присвячених Слузі Божому Андреєві.
Наша Архієпархія зобов’язалася і це годиться, спорудити пам’ятник коштами наших вірних. Ми почали проводити такі збірки й продовжуємо це чинити, прошу вас, підтримати цей проект, бути по можливості щедрими, мимо того, що зубожіння заглядає нам в очі. Мудрець навчає: «Як палкий вогонь гасить вода, так і милостиня гріхи відпускає» (Сир 3,30). У Божих очах дві вдовині лепти милостині, свідчать про велике діло милосердя!
Дякую представникам Католицького університету за організацію Хресної дороги та активну участь у ній! Висловлюю подяку усім вірним нашої Церкви! Складаю вдячність священикам, семінаристам, ченцям і черницям, міській владі, представникам області, вищим навчальним закладам, науковим організаціям, військовим, міліції, ліцеїстам, волонтерам, пластунам, школам, усім, хто брав участь у цій благодатній молитовній Хресній дорозі! З усього серця дякуємо усім вам за багатотисячну участь у цій Хресній прощі! Хай Господь благословить усіх прощенням та рясними духовними дарами!
Слава Ісусу Христу!
+ Ігор
Митрополит Львівський
Площа Святого Юра, м. Львів 15 березня 2015р.Б.
About The Author
