Служіння для збереження створіння – невід’ємна складова живої парафії, – проф. Володимир Шеремета

Служіння для збереження створіння – невід’ємна складова живої парафії та нашого життя у Христі – про це наголосив п. Володимир Шеремета, керівник Бюро УГКЦ з питань екології у доповіді на Першій сесії Собору Івано-Франківської архієпархії «Жива парафія – місце зустрічі з живим Христом», яка відбулась 5 квітня 2014 р. у м. Галичі.

Доповідач загострив увагу присутніх душпастирів та мирян – делегатів Собору на чиннику того, що Церква піклуючись про збереження створіння – передусім піклується про спасіння людини (пор. Любов у правді, 51). Голова Бюро УГКЦ з питань екології також підкреслив, що сучасна екологічна криза, жертвою якої стають мільйони, а то й мільярди людей є одним із «знаків часу» на які Церква зобов’язана без зволікання відреагувати в рамках своєї місії спасіння людини. «Оскільки екологічна криза є закорінена в кризі екології людини, тобто в кризі нашого божественного життя, кризі нашої віри, духовності та моральності, в кризі нашого життя у Христі і дійсності гріха, то відповідно, – вважає доповідач, – екологічне служіння Церкви (для збереження створіння) – це передусім служіння для відновлення внутрішньої екології людини, для того, щоб повернути їй втрачену через гріх гідність «Божого образу» та привести до повноти Божественого життя завдяки системній праці на полі проголошення Божого Слова (проповідь, катехизація, євангелізація), літургійно-сакраментального життя, а також церковної дияконії».

Професор Шеремета детальніше застановився над богословськими та церковними екологічними імплікаціями ключових вимірів життєдіяльності Церкви та християнського життя, а також коротко розповів про діяльність Бюро УГКЦ з питань екології в контексті стратегії УГКЦ «Жива парафія – місце зустрічі з живим Христом».

На завершення очільник церковної екологічної інституції констатував факт того, що «служіння для збереження створіння – не є обов’язком якоїсь абстрактної Церкви, але персональним обов’язком кожного з нас, хто творить Церкву, тобто кожного християнина (хто в Христа хрестився, у Христа зодягнувся – пор. Гал 3, 27), – як і рівно ж те, що – практична відповідальність християн стосовно Божого створіння у повсякденному житті – це не просто один із ключових показників живої парафії і живої Церкви, це передусім один із основоположних елементів нашого особистого життя у Христі і свідчення Христа в сучасному світі».

Системні роздуми на дану тему були продовженні під час секційної праці, де було сформульовано низку практичних пропозицій, які були винесені на завершальне пленарне засідання Собору.

Інформаційна служба Бюро УГКЦ з питань екології

Джерело: http://news.ugcc.org.ua