Спільна молитва: у чому її сила?

Дорогі в Христі брати і сестри, достойні наші слухачі і глядачі!

У попередніх наших роздумах ми намагалися збагнути, про що треба молитися. Ми також говорили про те, що існує п’ять головних кроків молитви, у якій ми звертаємося до Господа Бога з нашими проханнями. Цих п’ять кроків можна і навіть потрібно звершувати щоразу, коли ми стаємо перед Божим обличчям і відкриваємо перед Ним своє серце, будуючи з Богом особисті стосунки. Ми дякуємо Йому, перепрошуємо Його, молимося до Нього за потреби наших ближніх і цілої Церкви. Також представляємо Богові свої потреби і Його славимо. Сьогодні я хотів би звернути вашу увагу на інший важливий вид молитви – спільну молитву.

Бути християнином означає бути членом церковної спільноти

Ми знаємо, що бути християнином означає бути членом спільноти. Християнин не є відокремленою чи закритою в собі особою, яка живе своїм приватним, глибоко-особистим життям. На жаль, у сучасному світі прийнято вважати, що релігія – це приватна справа, про яку не потрібно говорити в суспільстві чи згадувати у спілкуванні із людьми. Натомість правда про те, ким є християнин, показує, що всі ми спасаємося як члени Божого люду. Тому бути християнином означає бути членом спільноти.

Церква є зібранням різних людей

Церква як Божий народ є зібранням людей усіх культур, мов та частин світу. Грецьке слово Εκκλησία (Церква) означає «скликання». Тому щоразу, коли ми молимося, навіть наодинці, ми повинні усвідомлювати єдність із церковною спільнотою, до якої належимо. Важливо себе запитати: до якої Церкви я себе зараховую; чи я знаю тих, з ким творю цю єдину спільноту? Христос казав до своїх учнів: «Там де двоє або троє зберуться в Ім’я Моє, там і Я серед них» (Мт. 18, 20). Отож звичним і особливим виявом змісту, суті і природи Церкви є спільне зібрання на молитву.

Ми говорили і про те, що вчителем справжньої молитви є Святий Дух, а виявом дії Святого Духа – єдність об’єднаної спільноти. Тому дуже важливо сьогодні відчувати єдиного Духа, у якому ми молимося, коли збираємося разом.

Літургія – служіння Бога людині

Спільна молитва Церкви має особливу силу, характер і значення, зокрема тоді, коли ми збираємося на Божественну Літургію, яку також звемо Службою Божою. Саме в цей момент ми немовби входимо в особливий духовний динамізм. Божественна Літургія, або, як ми часто кажемо, Євхаристійне Богослужіння, є ділом Божим. А той, хто нас збирає, кличе, молиться у нас, з нами і за нас, є сам Ісус Христос. Служба Божа – це Його діло і служіння, тому ми звемо цю молитву Службою Божою.

Під час Літургії сам Син Божий сходить із небес до зібраних в Його ім’я, щоб їм послужити. І тому, оскільки ми маємо багато особистих потреб, ран чи якихось нерозв’язаних питань, саме Божественна Літургія є найкращим моментом, щоб представити Богові все, що так нас непокоїть. Іншими словами, це найкращий момент, щоб дати можливість Богові мені послужити, начебто відповісти на той плач моєї душі через присутність на Божественній Літургії. Тому в період карантину, коли ми не могли збиратися на Літургію, ми відчували, що це неприродний стан для життя Христової Церкви. Звісно, можна витримати короткий період, подібно до того, як колись Церква жила в часи переслідування. Але природний спосіб бути Церквою означає перебувати разом на молитві під час Божественної Літургії.

Дві літургійні трапези: Бог сходить до кожного особисто

Осердям Божественної Літургії є трапеза Божого Слова, коли ми чуємо, що Бог до нас промовляє через своє Божественне слово – Євангеліє, яке проголошується в наших храмах. Ми живимося Божественним посланням, а священник, який голосить проповідь, допомагає нам краще його засвоїти і зрозуміти. Окрім Божого слова, є також трапеза Тіла і Крові нашого Спасителя. Це той момент, коли Господь Бог низходить до кожного з нас особисто, торкає нас своїм Тілом і Кров’ю і робить нас однокровним і співтілесними з Ним. Тобто під час Божественної Літургії ми виявляємо себе як члени Христової Церкви. Христос через Таїнство Євхаристії чинить нас Церквою і робить нас її живими членами.

Ранні євхаристійні молитви на переміну хліба на Тіло, а вина на Кров Ісуса Христа мали такі слова чи таку аналогію: подібно, як зернини хліба чи пшениці, які були розкидані по безкраїх ланах, долинах, збираються воєдино і стають одним-єдиним хлібом, який потім перетворюється на Тіло нашого Спасителя, так і ми з вами, будучи розсіяними, розпорошеними, живучи кожен у своєму домі та родині, коли збираємося на Літургію і причащаємося єдиного Тіла Христового і єдиної чаші Його Крові, стаємо з Ним одним цілим, тобто Церквою Христовою.

***

Отож у цей час, зокрема в період виходу з карантину, дуже важливо усвідомити саме спільнотний вимір Церкви. Коли ми збираємося на Літургію, сам Спаситель низходить, щоб узяти на себе всі наші болі, молитви і прохання та особисто їх представити своєму Небесному Отцеві. Христос, як Глава Церкви і як Глава свого Тіла, молиться у нас і разом з нами, що рухаємося в молитовній динаміці за своїм Главою. На завершення, запрошую всіх вас не боятися зблизитися з Богом та зі спільнотою Церкви. Нехай Дух Святий навчить нас у цей непростий час молитися з Церквою і в Церкві, з Христом і в Ньому до нашого Небесного Отця. Амінь.

+ Святослав