Справжнє покаяння не означає мучитися. Отець Піо має кращу ідею

Великий сповідник отець Піо стверджує, що вся ця тривога зайва і навіть небажана.

Я люблю виходити зі сповідальниці після сповіді. Я навіть люблю сповідь, але робити іспит сумління для мене настільки складно, що я шукаю виправдання, щоб обминути це таїнство. Я скрупульозний, і згадуючи останні гріхи, які вчинив, відчуваю себе винним.

„Як я міг це допустити? Як я міг це сказати? Що я думав ?!“ Кажуть, що диявол – великий обвинувач, але в цій дисципліні я регулярно бив його по голові. Частково тому, що у мене є сумління. Я хочу зробити це набагато краще – і я маю власну теорію: якщо я спробую себе сварити, то буду боятися і наступного разу не зроблю того самого гріха.

В отця Піо є ідея

Думаю, що багато хто з нас, незважаючи на те, чи скрупульозні чи ні, піддаються спокусі подумати, що глибина нашого покаяння свідчить про те, наскільки жахливо ми почуваємося від того, що згрішили. Зрештою, це – помилково. Ми повинні почуватися погано – і навіть найчутливіші з нас, мабуть, не знають, яким насправді трагічним для нас є гріх. Бо ми втрачаємо для себе Бога.

Та насправді усе це самобичування і страх позбавляють нас Бога і Його милосердя, тому це не є доброю стратегією.

Отець Піо, великий сповідник, стверджує, що вся ця тривога не є необхідною або навіть бажаною:

Намагайтеся максимально без зайвої тривоги, робити те, що повинні робити і що хочете робити. Однак, коли ви щось зробили, не думайте про це більше. Замість цього подумайте лише про те, що ви повинні робити, що ви хочете робити або що ви робите.

Прогуляйтеся дорогами Господніми з простотою і не переймаючись. Ви повинні зневажати свої слабкості, але спокійно, а не зі страхом і тривогою. Тож будьте терплячими з ними і вчіться отримувати від них користь у святому приниженні.

Справжнє покаяння

Я взяв багато з цієї геніальної цитати і це допомогло мені ретельніше перевіряти свою совість. Справжнє покаяння не повинно бути хронічним. Це може бути просто. Це може бути спокійно.

Ви не повинні каятися більше одного разу. Бог не накопичує прощення. Він хоче пробачити нас більше, ніж ми хочемо отримати прощення. Отже, покаймося раз і потім зосередьмося на наших обов’язках, замість того, щоб витрачати час на шкодування про те, чого не можна змінити. Тільки Боже прощення може торкнутися минулого, і він це робить.

“Любіть грішника, ненавидьте гріх” – також стосується нас самих. Нехтувати нашими слабкостями не означає, що ми повинні зневажати себе. Бог цього не робить.

І ось найважливіше повідомлення: побачити власні недоліки і бути терплячими з ними насправді набагато складніше, ніж самобичування. Я помітив, що мої гріхи найбільше хвилювали мене, коли я був здивований, бо дозволяв собі думати, що останнім часом я був цілком пристойним і святим. А я не повинен бути здивований своєю власною гріховністю.

Саме тут є місце для слів отця Піо про священне смирення. Прийняття того, що я слабкий і грішний — хоча я все ж намагаюся стати кращим — вимагає терпіння і смирення, і заохочує мене йти до мого милосердного Бога, замість того, щоб безуспішно намагатися уникати Його. І це те, чого Бог хоче від нас більше, ніж будь-чого іншого.

Переклад Наталії ПАВЛИШИН