«Справжня свобода — це здатність обирати добро», — Блаженніший Святослав

Чи можна Великдень вважати своєрідним християнським святом перемоги і свободи людського духу? Чи здатні ми земними прикладами збагнути усю велич цього свята, яке ми сьогодні святкуємо?

Більше того, у нашому житті є ще інші складні моменти. Адже нерідко земне з небесним переплітаються і людина не завжди може збагнути, що для неї в певний момент є головним. Тож в цьому контексті виникає не менш важливе запитання: що таке якість життя християнина сьогодні? Якою мірою матеріальне, культурне і духовне мають впливати на якість нашого життя в Україні?

Над цими та іншими не менш важливими запитаннями роздумував і намагався знайти відповіді Глава і Отець УГКЦ Блаженніший Святослав у своєму великодньому інтерв’ю для «5 каналу».

«Коли хтось справді має силу і відвагу ввійти в смерть з надією на воскресіння, така людина є непереможна»

Воскресіння Христове відповідає на найважчі запитання нашого буття, нашого суспільства та відкриває сенс наших терпінь. А відтак відповідає нам на питання: а чи є життя після смерті? Я думаю, що сучасна культура немає до кінця серйозних і глибоких відповідей на ці запитання. Один філософ говорив, що якщо людина не знає чого вона вмирає, то вона не знає, чого вона живе.

Ми відчуваємо в нашому серці, що людина не є створена для смерті, бо людина є створена для життя. І людина прагне жити вічно. Очевидно, що все те, що десь обмежує її глибинні прагнення, які заклав в людину її Творець, остаточно обмежує її свободу. Справжня свобода — це не є здатність обирати добро чи зло, це радше покликання щодо свободи. Справжня свобода означає вибирати добро. Якщо бути більш точним, то у Священному Писанні зазначено: «Ось я кладу перед тобою добро і зло, життя і смерть. Вибери життя».

У святі Воскресіння Христос не тільки своїм словом, своїм навчанням, але своєю особистою життєвою історією дає відповідь на ці найглибші питання. Смерть — це не є кінець. Життя є щось більше, ніж наше земне життя. Коли хтось справді має силу і відвагу ввійти в смерть з надією на воскресіння, така людина є непереможна. Тому каже Христос, що немає нічого неможливого для того, хто вірує.

«Християни — це ті, які не лише своїм життям, але й своєю смертю свідчать про воскресіння»

Очевидно, що християни — це є ті, які не лише своїм життям, але й своєю смертю свідчать про воскресіння. Тобто існує життя, задля якого вартує навіть пожертвувати цим земним життям.

Ні для кого не є секрет, що християнські мученики в усі часи і у всіх народах, ідучи на смерть співали пісню «Христос воскрес із мертвих, і смертю смерть подолав…». Адже «мученик» означає «свідок воскресіння».

Я вважаю, що такі глибокі відповіді на такі сокровенні запитання є дуже важливими для нас сьогодні, для українського народу, тому що ми ось уже котрий рік дивимося у вічі смерті.

Більше того, в листі до євреїв ми зустрічаємо фразу, що диявол тримає людину у своїй владі страхом перед смертю. Коли страх перед смертю усунути, тоді диявол втрачає силу. Зло втрачає силу. Отож, дивлячись у вічі смерті, зокрема очима наших героїв, які захищають сьогодні Україну, наш народ, наше життя на фронті, то ми бачимо перемогу. Бачимо перемогу над злом. Бачимо перемогу над смертю. І тому так важливо разом з нашими військовослужбовцями, з нашими капеланами на передовій у цю Пасху з усього серця співати «Христос воскрес із мертвих…». Він дарував нам свободу, свободу жити, жити в повноті. Ця свобода не дається нам якимось земним володарем чи міжнародним договором, а ця свобода дається смертю і воскресінням нашого Спасителя.

«Якість життя — жити вічним життям вже тут, на землі, бо вічне життя відрізняється від земного не кількістю прожитих років, а саме якістю»

Філософія чи теорія якості життя, яка по своїй природі є суто атеїстичною, ґрунтується на дуже простих засадах. На якість життя тієї чи іншої істоти (не тільки людини, а й тварини теж) впливає здатність відчувати насолоду, або переживати біль і якісь життя полягає в тому, щоби чим менше страждати, а чим побільше (можливо, навіть з меншою відповідальністю) насолоджуватися життям. І от коли хтось не має здатності насолоджуватися життям, чи то через якусь фізичну ваду, чи то через свій соціальний статус, чи через якісь інші причини, то така філософія якості життя ставить під сумнів те, чи взагалі вартує жити.

Я знаю кілька прихильників цієї теорії якості життя, коли вони відстоюють права курей на птахофабриках, але виступають за аборти. Адже вони вважають, що на даному етапі розвитку людський ембріон не здатний ще відчувати страждань чи насолоду. А от курка на птахофабриці здатна, бо вона має більшу гідність. Ми бачимо, як така філософія справді може звести до абсурду такі глибокі питання.

З християнської точки зору, якість життя — це не є здатність втікати від страждання і шукати найбільшої насолоди. Властиво, це є рабська психологія. Якість життя, якщо говорити такою термінологією, жити життям вічним вже тут, на землі, бо вічне життя відрізняється від земного не кількістю прожитих років, а саме якістю. Тому що вічне життя, яке нам дарував воскреслий Христос — це є життя, яким живе сам Бог, це є божественне життя. Христос своєю смертю поділився разом з нами своїм божественним вічним життям. Тому каже Христос до своїх учнів: «Хто вірує в мене та вірить в того, хто послав Мене, той уже має життя вічне. І на суд не приходить, бо від смерті прийшов у життя».

Якщо ж ми будемо справді як християни сповідувати Воскресіння, ми тоді стаємо здатні змінювати світ довкола нас. Ми здатні перемагати зло. Ми здатні не боятися терпіння, але це терпіння перетворювати у наш капітал зростання. Ми знаємо, що таїнство хреста у житті кожної людини є невід’ємною частиною нашого пасхального входу. Якщо ми будемо заручниками цієї земної атеїстичної філософії якості життя, ми тоді завжди будемо маріонетками в руках когось. Ми будемо заручниками тих обставин, в яких ми перебуваємо і не будемо мати не тільки відваги, а й сили їх змінювати. І тоді таке життя стає дуже сумним.

А Пасха — можливість отримати у воскреслому Христі життя вже сьогодні, яке надає нам великої радості та великого оптимізму, дає нам силу і відвагу, завзяття змінювати світ, в якому ми живемо і наповнювати його новою якістю. Тобто цей світ перетворюємо не на «почекальню смерті», а на перебування у вічному щасті життя з Богом.

Оксана Войтко