США сказали своє «так» гей-шлюбам. Технократія святкує перемогу

З перевагою лише в один голос, чотири судді проти п’яти, 26 червня Верховний суд Вашингтона заявив, що всі штати США тепер зобов’язані ввести поняття «гей-шлюби». Найближчими днями американські юристи проаналізують рішення суду і можливість опору деяких штатів, котрих, здається, буде дуже мало. Але вже зараз можна сформулювати декілька коментарів цієї ситуації.

По-перше, ще ніколи в історії США президент не “консультував” суддів Верховного суду щодо того, як їм потрібно голосувати. Незалежність верховних суддів Вашингтона завжди була священною. Відкрито виражаючи свої преференції, Президент Обама це зробив, так як і Гілларі Клінтон, котра вже відчуває себе переможницею майбутніх виборів. Це доводить, що ЛГБТ-спільнота є достатньо потужною, щоб змінити будь-який законодавчий принцип чи інституційну форму. До того ж, засоби масової інформації підтримують «гей-шлюби», тому ніхто не критикує президента.

По-друге. У пресі ми читаємо, що п’ять суддів змінили конституційне поняття «шлюбу» та «сім’ї» в Сполучених Штатах. Але насправді, це зробив лише один суддя. Всі знали, що чотири судді-прогресисти голосуватимуть на користь «гей-шлюбів», а чотири консервативних суддів проголосують проти. І все залежатиме від одного судді – Ентоні Кеннеді, котрому виповниться вісімдесят наступного року. Він, примхливий і непередбачуваний, таки підтримав прогресистів. Одна людина зруйнувала Історію і Конституцію цілої нації. Хто він – об’єктивний філософ чи просто розлючений атеїст? Кеннеді – католик, котрий колись прислуговував в церкві. На посаду судді Верховного суду його призначив президент Рональд Рейган, який високо цінував його консервативні ідеї. Щодо питань аборту чи наркотиків він завжди голосував як консерватор. Проте з роками він став непередбачуваним, і з питань, що стосувались гомосексуалістів він перейшов на бік прогресистів. Вперше у своїй історії, у складі Верховного Суду п’ять з дев’яти суддів є католиків. Чотири з п’яти, все ж таки, проголосував проти «гей-шлюбів». П’ятий – Кеннеді.

Той, хто стежить за американською пресою, знає, що у тому що трапилось, не можна звинувачувати католицьких єпископів. Вони завжди висловлювались дуже чітко. І, після переходу престолу від Папи Римського Бенедикта XVI до Папи Франциска, вони виконували настанови нового Папи про автономію окремих єпископатів, посилюючи свою опозицію як у документації, так і у прямому втручанні через суд в справі, порушеній Штатами Юта і Оклахома, які особливо непримирливо ставляться до гей-“шлюбів”. Отже, із католицькими єпископами все гаразд. Проте все ж виринає питання: хіба таку людину, як Кеннеді сформував не католицький світ Сполучених Штатів, коли він ставав адвокатом та інтелігентом, що відзначився своєю “політикою невтручання” в моральну сферу суспільства. Тим не менш, ми складно до кінця зрозуміти те, що називається “особистим вибором одного судді”. Бажаємо йому довгих років життя! Якби він помер зараз, то Обама призначив би ще гіршого суддю, проте дуже скоро він відповідатиме за свій вибір перед Судом зовсім іншим.

По-третє. Для американської законодавчої системи вже стало нормальним те, що рішення Верховного суду складно прийняти, і що п’ять суддів голосують проти чотирьох. Той, хто голосує проти більшості, письмово обґрунтовує своє рішення, яке потім оприлюднюють. Зазвичай, протилежні думки викладаються у дуже ввічливій формі. Судді Верховного суду проводять багато часу разом. Деякі з них живуть в апартаментах Суду, тому в деяких питаннях вони є близькими колегами ось уже тридцять років. На цей раз опозиціонери написали дуже різкі слова, які розділили суд та країну на два протилежні табори, і тепер знадобляться роки, щоб це виправити. Чотири противники гей-шлюбів, на чолі з головним суддею, котрий також є католиком, Джоном Робертсом, писали, що “це скоріше ознака застарілої імперії, а не сучасної держави, рішення котрої базуються на законі”. Якщо ви прихильники гей-шлюбів, так написано в документі, “можете святкувати рішення, прийняте сьогодні. Але, будь ласка, не пов’язуйте його з Конституцією, вона не має нічого спільного з тим, що відбувається”.

Ще суворішими здаються слова окремих суддів, котрі написали свої індивідуальні обґрунтування свого інакомислення. Суддя Семюель Аліто написав, що “сьогоднішнє рішення узурпує конституційне право народу, самому вирішувати, чи слід зберегти чи змінити традиційне уявлення про шлюб. Всі американці, повинні задуматись про наслідки прийнятого рішення, і про ту надзвичайну силу, яка сміє нав’язувати своє бажання незалежній більшості Суду”. Суддя Ентоні Скаліа написав, що прийняте рішення загрожує демократії, підриває Конституцію, зловживає законом, тому, якщо б він проголосував “за”, то, за його словами: “Я повинен був би сховати свою голову в мішок і нікому не показуватись”, адже це рішення ґрунтується радше не на законі, а на основі якоїсь романтичної нісенітниці, яку “можна прочитати в китайських печивах з передбаченнями”.

За гірким сарказмом Скаліа ми бачимо, що судді, уже вдруге в історії США, радикально змінили Конституцію. перший раз Вони це зробили в 1973 році своїм рішенням “Роу проти Уейда”, котре легалізувало аборти та змінило поняття конституційного “права на життя”, виключаючи з нього ще ненароджених дітей. Конгрес США не прийняв ні одного закону за аборти. Це зробили судді, які зараз змінюють конституційне поняття “шлюбу та сім’ї”. І це після того, як на референдумі в тридцяти штатах з тридцяти двох американські виборці сказали “ні” одностатевим шлюбам. Бюлетені цього референдуму – це марно зіпсутий папір.

Бенедикт XVI дуже чітко написав в своєму «Caritas in veritate»: «Вчені технократії не єдині люди світу». Коли судді, які вважають себе власниками вищого знання, і в його ім’я «виправляють» рішення виборців, бо вважають їх неосвіченими та некомпетентними, то демократія перетворюється на технократію. Навіть ті, хто не цінує енцикліку Папи Франциска “Будь прославлений”, повинен дякувати Папі за те, що він повернувся до вчення Бенедикта XVI про технократію. Франциск розуміє, що тільки в контексті цієї доктрини він може критикувати “ідеологічну гендерну колонізацію”, бо в Європі його слова зводять лише до необдуманого висловлювання, яке є типовим для південно-американського менталітету. Насправді, в енцикліці “Будь прославлений” Романо Гуардіні, який є наставником як Бенедикта XVI, так і Франциска, на основі теологічного вчення критикує технократію.

По-четверте. У день рішення Верховного суду, Папа Франциск брав участь у Міжнародній католицькій конференції, на якій він сказав, що: “Ми живемо у світі, у якому поширюються ідеології, що суперечать Божому плану для сім’ї та шлюбу.” Ці ідеології не просто суперечать Його задуму, вони є абсолютно до нього протилежними. «Вони є найбільш суперечливими за всю історію людства», – ці слова повторюють слова Бенедикта XVI про гендерну теорію, що це є найбільшим викликом Церкві та суспільству. На задньому тлі поширюються чутки, які непокоять. Радники президента Обами наперед запевняють, що релігійна свобода знаходиться в безпеці, і що Церкви та релігійні громади не будуть змушені “одружувати” людей однієї статі. Вони на цьому наголосили, бо знають, що ЛГБТ-активісти необережно дали зрозуміти, що їхня наступна боротьба буде в тому, щоб змусити церкви проводити гей-“шлюби”.

У квітні помер кардинал Френсіс Джордж, котрий був Архиєпископом Чикаго і президентом Єпископської Конференції Сполучених Штатів. Він сказав, що: «Помирає у своєму ліжку, але його наступник помре у в’язниці, а наступник його наступника – на шибениці». Можливо, смертну кару не застосовуватимуть, проте в’язницею для тих, хто відмовиться укладати одностатеві шлюби, ЛГБТ-активісти уже погрожували.

По-п’яте. Як і в Ірландії, в Сполучених Штатах битва не була програна лише за один день і справа не тільки в Кеннеді. Ми почали програвати, коли Штат за Штатом почав визнавати цивільні “союзи”, котрі дуже схожі на подружній стан. Потім було дозволене усиновлення. “Чому б не називати це шлюбом”, – так люди з поміркованими поглядами висловлювали свою індиферентність. Але як тільки вводиться якась форма ідентична шлюбу, процес уже не зупинити. Американське прислів’я каже: «Якщо тварина ходить, як качка, і крякає, як качка, то чому б не назвати її «качкою»?

Зрештою, це є важливим уроком для Італії. Ходять дивні чутки, що деякі депутати-“католики”, можливо, благословенні священиками, голосуватимуть за закон щодо гей-“союзів”, тому що жодне його положення не каже, що це – «шлюб», а йдеться лише про визнання нового “суспільного явища”, що відрізняється від інших. Навіть американський приклад показує, що назви мають маленьке значення. Я можу прикріпити на пляшці етикетку з написом «шампанське», але якщо всередині лимонад, то він не перетвориться на шампанське Dom Perignon. Прозваний ухвалою Чірінни (за прізвищем особи, яка його запропонувала і просуває), цей закон все одно буде «качкою», яка ходить, як «шлюб» і надає права «шлюбу», а також і усиновленню. Через деякий час «качку» називатимуть «качкою», тобто «шлюбом». Але не відразу. Бо качка ж літає. Спочатку, її назвуть куркою.

Massimo Introvigne