Там, де вчаться берегти пам’ять Церкви

Заснована Папою Левом XIII у 1884 році та розташована при Ватиканському Апостольському Архіві, Ватиканська школа палеографії, дипломатики й архівістики готує фахівців, покликаних читати, інтерпретувати та зберігати документальну спадщину Святого Престолу. За словами професора Енріко Флаяні, ця фахова підготовка є «практичним втіленням інтелектуального апостоляту».

Існує апостолят, який здійснюється в тиші архівів, серед пергаментів, папських булл та стародавніх рукописів. Це служіння тих, хто вивчає, зберігає та передає документальну пам’ять Церкви, ставлячи історичні дослідження на службу правді. Саме до такого служіння від кінця ХІХ століття готує Ватиканська школа палеографії, дипломатики й архівістики, що діє при Ватиканському Апостольському Архіві.

Пам’ять на службі правди

«Навчатися у Ватиканській школі палеографії, дипломатики й архівістики – означає робити перші кроки у справі збереження історичної пам’яті Вселенської Церкви», – зазначає в інтерв’ю для Vatican News Енріко Флаяні, викладач загальної та прикладної архівістики і збереження архівної спадщини.

«Архіви та папські документи зберігають живу пам’ять про століття життя Церкви, християнських спільнот, святих, місій і діл милосердя», – зазначає він. Саме тому, додає професор, надзвичайно важливо «служити історичній правді, уникаючи хибних, упереджених або поверхневих трактувань історії Церкви». Адже лише сумлінне наукове дослідження дає змогу «добре служити Церкві» та сприймати архівістику як «практичне втілення інтелектуального апостоляту».

Далекоглядність Лева XIII

Ватиканська школа палеографії, дипломатики й архівістики була заснована з волі Папи Лева XIII motu proprio «Fin dal principio» від 1 травня 1884 року. Цей крок став продовженням його далекоглядної ініціативи, започаткованої Апостольським листом «Saepenumero considerantes», яким Папа сприяв відродженню історичних студій та відкрив тодішній Ватиканський архів для вчених. Метою було підготувати «серед молодого духовенства» фахівців, здатних читати, інтерпретувати та належно опрацьовувати документи Святого Престолу, сприяючи розвитку ґрунтовних досліджень з історії папства та життя Церкви.

Від самого початку Школа вписалася в міжнародний контекст, позначений активним розвитком історичної науки та заснуванням провідних європейських історичних інститутів, таких як «Österreichische Historische Institut», «École française», «Preußische Historische Station» та школа при Державному архіві, що займалися вивченням джерел, збережених у Римі. Спочатку установа пропонувала дворічний курс середньовічної палеографії. Згодом її навчальну програму розширили, запровадивши за Пія XI архівістику, а пізніше, з волі Павла VI, – грецьку палеографію.

Навчання на основі оригінальних документів

Сьогодні Школа діє при Ватиканському Апостольському Архіві та відкрита для випускників різних галузей знань – від гуманітарних наук і богослов’я до права та охорони культурної спадщини. Вступ передбачає наявність диплома магістра або ліценціяту, здобутого в одному з Папських університетів, рекомендаційного листа, а для окремих курсів – проходження вступних випробувань.

Однією з характерних рис навчального процесу є безпосередня робота з історичними джерелами. Під час практичних занять студенти працюють з оригіналами документів і рукописів з Ватиканського Апостольського Архіву та Ватиканської Апостольської Бібліотеки, навчаючись читати, описувати, систематизувати та зберігати унікальну документальну спадщину світового значення. Школа пропонує дворічні курси з палеографії, дипломатики й архівістики та архівістики Нового і новітнього часу, однорічний курс грецької палеографії та курс підвищення кваліфікації для працівників Римської Курії.

Диплом, визнаний також в Італії

Фахова підготовка, яку забезпечує Ватиканська школа палеографії, дипломатики та архівістики, визнається також за межами Держави-Міста Ватикану. Юридичне визнання дипломів школи було передбачене ще Латеранським конкордатом 1929 року і підтверджене Угодою про перегляд Конкордату 1984 року. Остаточне впровадження цих положень забезпечив регламент, оприлюднений 24 грудня 2024 року, який регулює порядок визнання цих дипломів в італійській правовій системі.

Берегти минуле, щоб служити сьогоденню

На думку Енріко Флаяні, дбати про церковні архіви означає значно більше, ніж просто зберігати старовинні документи. «Берегти та передавати пам’ять Церкви – це служіння правді та вірним. Йдеться не лише про читання чи збереження давніх документів, а про вивчення й пізнання свідчень, завдяки яким чоловіки та жінки впродовж століть жили Христовим посланням», – наголошує він.

Це тиха місія, часто малопомітна, але надзвичайно важлива. Адже пам’ять, що зберігається в архівах, належить не лише минулому: вона продовжує освітлювати сьогодення Церкви та передавати майбутнім поколінням історію, що ґрунтується на науковому дослідженні, ретельності та правді.