У Хрищенні ми стали членами Христового тіла – Церкви. На загальній аудієнції з Папою 22 жовтня 2014

Позбуватися заздрощів та цінити дарування і здобутки ближніх закликав вірних Папа Франциск, ділячись під час загальної аудієнції у середу, 22 жовтня 2014 р., своїми думками на тему Церкви, як Христового тіла. Він пригадав, що коли хочемо підкреслити єдність між складовими частинами певної дійсності, то часто вживаємо образ тіла, і починаючи вже від святого апостола Павла, цей вираз застосовувався до Церкви «і був визнаний, як її найглибша та найкраща характерна ознака». Отож, яким чином Церква формує тіло і чому його названо Христовим?

Святіший Отець пригадав картину із Старого Завіту, як пророк Езекеїл у одному із своїх видінь був поставлений на краю долини, на якій були розсипані висохлі людські кості. Але коли пророк призвав Божого Духа, кості почали з’єднуватися, обростати м’язами і шкірою, сформувавши тіло, наповнене життям. «Ось цим і є Церква, – підкреслив Наступник святого Петра, – вона є шедевром Святого Духа, Який у кожного вливає нове життя Воскреслого Христа та ставить нас одного поруч із другим, на служіння і підтримку один одного, формуючи, таким чином, одне тіло, зібране у спільності та любові».

«Однак, – вів далі Папа, – Церква є не лише тілом, зібраним у Святому Дусі: Церква є Христовим тілом!». І це, за його словами, не лише спосіб висловлення, а ми насправді ним є. «Це великий дар, – пояснив він, – отриманий у день нашого Хрищення», через яке «Христос вчинив нас Своїми», включаючи нас у таємницю хреста і Воскресіння, «найбільшу таємницю Його любові до нас».

«Хрищення становить справжнє відродження, яке відроджує нас у Христі, вчиняє нас частиною Його і глибоко єднає між собою, як членів одного тіла, якого Він є головою», – сказав Святіший Отець, додаючи, що наслідком цього є «глибока спільність любові». Але цей факт повинен пробуджувати у нас «бажання відповідати Господу Ісусові та ділитися Його любов’ю між собою, як члени того самого тіла».

Папа пригадав, що вже в часи Апостола Павла громада Коринту переживала труднощі, пов’язанні з поділами, непорозуміннями, заздрощами. Ці проблеми іноді трапляються і серед нас, «і замість зміцнювати Церкву, як Христове тіло та спричинятися до її зростання, розривають її на різні частини». Святий Павло залишив вірним кілька порад, які, за словами Святішого Отця, будуть корисними і для нас. А це: «не бути заздрісними, але цінувати у наших громадах дарування і таланти наших братів та сестер», як також «брати участь у стражданнях наших ближніх, бути вдячними» та «не вважати себе більшими за інших».