Українська громада Риму молитовно відзначила День Незалежності

24 серпня 2014 року українська громада Риму молитовно відзначила 23-ю річницю Незалежності України. Про це розповідає сайт української редакції «Радіо Ватикану».

В прокатедральному соборі св. Софії у Римі відправлено Архиєрейську Божественну Літургію та Молебен за мир в Україні, які очолив Преосвященний Владика Діонісій Ляхович, ЧСВВ, Апостольський Візитатор для українців греко-католиків в Італії та Іспанії.

У проповіді він підкреслив, що цього року святкування річниці проголошення Незалежності України – дня, в якому переживаємо цінність дару свободи і соборності нашої держави, є болючим і окропленим кров’ю. Адже щойно цього року спробували, якою є ціна свободи. Кров молодих патріотів і надалі зрошує український чорнозем.

Коментуючи послання святого Павла до Коринтян, де апостол захищає власне право на свободу, запитуючи себе: «Хіба я не вільний?… Хіба я не Апостол?… Хіба я не маю право?…», Владика Діонісій мовив: «Тож це питання Апостола Павла сьогодні для нас дуже живе і актуальне. Чи також і ми не можемо сказати: «Хіба ми не народ? Хіба ми не маємо право на свободу? Хіба ми не маємо право мати свою державу?» Безперечно маємо! Свобода – це Божий дар! Свобода – це природне право людини, це право народів!

З іншого боку, якщо я користуюся даром свободи, то цим самим я маю обов’язок шанувати дар свободи іншого. Право на свободу не означає закриття у собі, у своєму самолюбстві, у своїй національності. Право на свободу іде у парі зі спілкуванням з іншими народами, обміном і діленням багатством природи, культурними здобутками, талантами своїх синів і дочок.

Але вже вкотре знову і знову наше право на свободу нам хтось пробує заперечити. Знову сусідня держава нехтує нашим правом на цілісність України і робить це насильством зі зовні. Тому ми маємо право себе захищати. Не тільки право, але обов’язок».

Преосвященний Владика наголосив, що хоч ми зараз поза кордоном України, «це не означає, що ми не боремося за свободу разом з нашим народом, ми співболіємо і допомагаємо йому, чим можемо! Адже ця кров, що проливається за свободу і незалежність України – це також наша кров, це моя кров… Перед героями, що віддали своє життя, ми схиляємо нашу голову. Вони герої, які дарують нам життя!»

Владика Ляхович також окремо підкреслив, що ми, як учні й послідовники Ісуса Христа, не маємо права ненавидіти ні наших особистих ворогів, ні ворогів нашого народу. Каже ясно Христос: «Ви чули, що було сказано: Люби ближнього свого й ненавидь ворога свого. А я кажу Вам: Любіть ворогів ваших і моліться за тих, що гонять вас; таким чином станете синами Отця Вашого, що на небі… Бо коли ви любите тих, що вас люблять, то яка вам за це нагорода?.. Хіба не те саме погани роблять?» Тож, завершує своє повчання Христос: «Будьте досконалі, як Отець ваш небесний є досконалий (пор. Мт 5, 43-48).

І таки треба молитися за ворогів і за тирана … І це робив наш священик, блаженний Омелян Ковч, який загинув у гітлерівському концтаборі у Майданеку. Ось його слова в листі до родини: «Моліться за творців цього табору та цієї системи. Вони потребують ваших молитов… Хай Бог помилує їх».

Цей священик є справжнім послідовником Ісуса Христа, Який молиться на хресті за своїх розпинателів: «Отче, відпусти їм, бо не знають, що роблять» (Лк 23,34). Бажання добра приносить більше користі, ніж бажання зла».

«Прощати і молитись за ворогів не означає залишати боротьбу за справедливість, за незалежність, за соборність, навіть коштом нашого життя. Це право людини. Це Божий дар. Ніхто не має права його відбирати. І сам Христос вів безперервну боротьбу проти диявола і проти лукавства, проти фарисейства і брехні. За те постраждав і засудили Його на смерть. До кінця життя прощав і молився за своїх ворогів. І прийшло воскресіння. Ми кажемо, що через терня ідемо до зірок.

«Отож, у цьому важкому часі великого випробування нашого народу і нашого християнства, – сказав на завершення проповіді Владика Діонісій, – просімо Господа утвердити нашу путь на краще майбуття».

Після богослужіння проведено флешмоб у вишиванках, відбулось покладання квітів до пам’ятника Тарасові Шевченку перед осередком Українського Католицького університету в Римі та виконано Гімн України.

Учасники підносили свої молитви за єднiсть, мир та злагоду в Україні, висловлюючи молитовну підтримку українському народові у цей нелегкий період його історії.