Університети: Ласкаво просимо до антиутопії лівих
Як ліві хочуть, щоб виглядало наше суспільство? Яким є їх ендшпіль? Це питання, яке часто з’являється в колах, де я перебуваю.
Є багато відповідей на це запитання, звичайно, але я думаю, що однією із найбільш вдалих є така: Університети. Для того, щоб побачити, що є ідеальним ендшпілем для лівих, нам просто треба подивитися на установи, де вони мають повну владу і нав’язують свій порядок денний з тоталітарною безкарністю.
Свободи слова, наприклад, практично не існує. Університети декларують, що вони є ринками ідей, але насправді вони часто є просто охоронцями лівої ідеології. Цього року Центр правосуддя конституційних свобод присудив лише вісім оцінок «відмінно» за свободу слова в університетах, в той час як сорок одному університету призначено оцінку «незадовільно». Будь-який християнин, консерватор чи захисник життя може засвідчити той факт, що за захист своїх позиції в університеті часто доводиться платити велику ціну, яку накладають університетські адміністрації, ліберальні викладачі чи студентські спілки. Студентське товариство університету Вікторії, наприклад, заперечило право про-лайф клубу на існування на території кампусу, бо плакати, які вони розмітили на стінах і які рекламували дебати між про-лайф промовцем і про-абортивним спеціалістом з етики, “залякували” жінок. Навіть дебати, в яких обидві сторони представляють свої аргументи вважалися “залякуванням”, тому що в університетських містечках допускається лише одна точка зору.
Можна тільки тихо і болісно посміятись над зів’ялими фіалками, якими стали сьогоднішні феміністки. Феміністська змова заперечувала ідею, що жінки є малодушними, тихими істотами, які потребують захисту від страшного довколишнього світу. Я можу тільки припустити, як їх нудить від їх «інтелектуальних» нащадків, що проводять більшу частину свого часу, метаючись в пристосованих до дитячих потреб кампусах з «сигналами попередження” і забезпечуючи, щоб жодна з їх непритомних сестер не стикнулась з ідеєю, що, можливо, суперечить її тендітним переконанням.
Як писав Дуглас Вілсон:
Університету недавно довелося пройти через біду і дозволити консервативному спікеру виступити десь на території кампусу, і вони відреагували, створивши «безпечну» зону, куди могли б прийти люди, що зазнали травми. Травми чого, ви кажете? Ну, травми, бо хтось там говорив про речі, які неврегульовані, які суперечать тому, що вони думали перед тим. Це офіційне безпечне місце включало підготовлених консультантів, відео цуценят, розмальовки, і, як Дейв Баррі, я не вигадую. Хтось там говорить речі, які не узгоджуються з верховенством моїх почуттів. Все це, звичайно, просто пасивна агресивна маніпуляція і напад на свободу слова.
В той час, ікона феміністок Жермен Грір є тепер мішенню кампанії студентських активістів, які вимагають, щоб її лекцію в університеті Кардіффа було скасовано після того, як вона заперечила визнання Брюса Дженнера (олімпійського спортсмена і батька, який нещодавно заявив, що є жінкою) “Жінкою року” за версією журналу «Glamour». Грір сказала BBC: “Я думаю, що жінконенависництво відіграє дуже велику роль у всьому цьому: цей чоловік, який заходить так далеко, щоб стати жінкою буде кращою жінкою, ніж хтось, хто просто народився жінкою”. Але, мабуть, жодній, навіть найвідомішій феміністці світу не дозволено переступити новий культ почуттів, виражаючи несхвалення назвати жінкою року рослого чоловіка з висячими між його ногами, припустімо, непридатними атрибутами. Це те саме, що спостерігати за змієм, який давиться своїм власним хвостом.
Неможливо винайти безглуздість, яку на відвідувачів університетів накладає тоталітарна несміливість університетських адміністраторів і, найчастіше, студентських спілок та урядів. Професора Вела Раста звинуватив у “мікроагресії” ображений студент через те, що він виправив його граматичні і орфографічні помилки, що призвело до масового протесту його класу. Це тому, що, за словами плаксивих дітей, які якимось чином опинилися в університеті, їх орфографічний та граматичний вибір був більш правильний, ніж їх викладача, бо “прийняті ними граматичні вибори… насправді відображають ідеологію”. І це, як вони оголосили, створило “ворожий клімату у кампусі” для небілих студентів.
В Університеті Нью-Гемпширу створили “путівник мови, вільної від упереджень”, в якій порадили студентам не використовувати слово “американець” – воно припускає, що Сполучені Штати є єдиною країною в Північній і Південній Америці; “старих людей» правильно назвати «людьми похилого віку”, а слово “здоровий”, для тих з нас, хто не є неосвічений чи злий, слід замінити на відповідник “неінвалідна особа.”
Студентська асоціація університету Карлтону, після багатьох років збору коштів для тих, хто страждає від кістозного фіброзу, вирішила припинити ці зусилля, бо кістозний фіброз є захворюванням білих людей. А білі люди, як всі ми знаємо, є монстрами у всіх можливих сценаріях, і будь-який добрий студент не надто зайнятий вибаченням за колір його шкіри і статевих органів повинен дбати про те, щоб захворювання, яке вражає це недоброзичливе населення, протікало без перешкод з боку Управителів жертв меншості кампусу.
Я міг би продовжувати. Є буквально сотні прикладів цієї дивної поведінки, і з таким темпом єдиними дозволеними будуть фільми «Pixar» з расово відповідними героями.
Я сумніваюся, чи Джордж Орвелл та Олдос Гакслі коли-небудь думали, що ми підпишемося під обидвома їхніми антиутопіями – «1984» і «Чудовий новий світ» – але немає ніяких сумнівів, що багато їхніх пророцтв здійснились і стали правдивим доказом, що ці чоловіки були страхітливими пророками.
Правда в тому, що ліві протистоять свободі слова і прагнуть обмежити її скрізь, де тільки можуть. Суспільство вони бачать таким, в якому тільки одна перспектива є прийнятною, і де “ідеї” і “дискурс” є тільки історичними артефактами більш пекельного часу, коли почуття феміністок були грубо знехтувано тими, хто не визнавав їх схильність до непритомності. Правда – дуже небезпечна і незручна річ, і саме тому нашим завданням є залучитись до її поширення поки свобода робити це ще існує.
Джонатан ван Мерен, LifeSiteNews
на правах реклами:
Коннект – офісні меблі на будь-який смак. Столи для переговоров – міцні та надійні. Стиль, якість та зручність – гарантовано!
About The Author
