УПЦ КП офіційно заявляє про те що УАПЦ зірвала домовленості про об’єднання

Заява Прес-центру Київської Патріархії

9 липня 2015 р. у Михайлівському Золотоверхому монастирі в приміщенні Патріархії УАПЦ відбулося друге спільне засідання Комісій УПЦ КП та УАПЦ для ведення діалогу. У якості спостерігачів від Вселенського Патріарха були присутні єпископ Іларіон та єпископ Даниїл. Цього ж дня там же відбулося засідання Архієрейського Собору УАПЦ на чолі з митрополитом Макарієм (Малетичем).

На початку зустрічі з боку УАПЦ було надано протокол засідання Архієрейського Собору УАПЦ, у якому відкидалася попередня пропозиція щодо принципу рівності представництва для обрання делегатів на Об’єднавчий Собор (всі єпископи та по одному делегату від кожних 15 зареєстрованих релігійних організацій). Натомість пропонувався принцип «50/50», де одна половина делегатів представляла би УПЦ КП (4877 релігійних організацій, підтримка, згідно опитувань, 44% населення України), інша половина – УАПЦ (1225 релігійних організацій, підтримка, згідно опитувань, 1,5% населення України). Така пропозиція очевидно є несправедливою та неприйнятною.

Також у протоколі містилися інші явно невідповідні пропозиції: щоби головував на Соборі представник Вселенського Патріарха (що ніяк не залежить від рішення УАПЦ); щоби назва Церкви була УАПЦ КП (в одному пункті) та УПЦ (в іншому пункті), що суперечить одне одному; щоби всі архієреї УПЦ КП та УАПЦ були кандидатами на Предстоятеля об’єднаної Церкви (на якій підставі це має бути – теж не зрозуміло); щоби дата Собору не встановлювалася як остаточна і, очевидно, могла і мала бути перенесена (такі пропозиції також озвучувалися і усно).

Окреме здивування викликало наполегливе бажання архієреїв УАПЦ пов’язати об’єднавчий процес двох Церков з позицією Церкви Московського Патріархату в Україні, яка, очевидно, налаштована до цього процесу негативно. Вже не варто казати про граматику та стилістику самих документів, які кожен може оцінити сам, переглянувши їхні копії.

Під час переговорів, які з перервою тривали протягом чотирьох годин, з боку Київського Патріархату були висунуті компромісні пропозиції: назва – помісна Українська Православна Церква, зі збереженням використання назв УПЦ КП і УАПЦ як офіційних для уникнення потреби негайно змінювати всі юридичні документи 6 тисяч релігійних організацій; обрання Предстоятеля об’єднаної Церкви з двох нині діючих Предстоятелів шляхом голосування на Соборі, ієрарх, який набрав би меншість голосів, отримує місце постійного члена Священного Синоду; додатково було запропоновано надати ще одне місце постійного члена Священного Синоду для митрополита Андрія або іншого ієрарха; при збереженні визначеного принципу представництва на Соборі (1 делегат від 15 громад) квота обраних делегатів для УАПЦ збільшувалася удвічі (164 делегати замість передбачених за квотою 82).

Також було запропоновано відзначити спільним богослужінням на чолі з двома Предстоятелями річницю Хрещення Руси-України та ювілей 1000-ліття упокоєння св. кн. Володимира.

У роботі Комісій було оголошено перерву на годину для обговорення внесених пропозицій на засіданні Архієрейського Собору УАПЦ. Через годину був наданий протокол засідання Собору, в якому зазначалося, що всі пропозиції є відхилені, при чому – одноголосно, тобто і голосами двох членів Комісії (митрополита Андрія та архієпископа Мстислава). Після таких рішень не інакше, як великий подив, викликав останній пункт постанови – продовжити діалог з УПЦ КП. Про що має бути цей діалог, якщо всі попередні спільні домовленості від 8 червня і всі компромісні пропозиції були повністю відкинуті без логічного пояснення і бажання знайти порозуміння?

Представники Вселенського Патріарха висловили глибоке розчарування неконструктивною позицією УАПЦ. Так само висловили здивування і розчарування члени Комісії від Київського Патріархату. Здається, що і для частини членів Комісії від УАПЦ рішення Архієрейського Собору стало приводом для гіркого розчарування.

Такий невтішний підсумок зустрічі 9 липня підтвердив побоювання щодо серйозного впливу з боку промосковських сил на керівників УАПЦ, зокрема на її Предстоятеля. Не можна виключати, що і оголошені недавно «Правим сектором» відомості про зустріч митрополита Макарія з одним з меценатів Московського Патріархату в Україні та надання останнім матеріальної допомоги у обмін на відмову від реального об’єднання УАПЦ і УПЦ КП, виглядають не такими вже і фантастичними.

Своєю відмовою від конструктивного діалогу та реального об’єднання архієреї УАПЦ продемонстрували безвідповідальність перед обличчям як зовнішньої загрози для України, так і внутрішньої потреби і віруючих, і цілого суспільства в утворенні єдиної Помісної УПЦ. Не виключено, що вплив на їхню позицію мали також російські кола, як це бувало не раз у минулому.

При позірній, на словах, повазі до Вселенського Патріарха і Константинопольської Матері-Церкви, архієреї УАПЦ своєю позицією фактично відкинули всі ті поради, які були їм надані щодо об’єднання і шляху виходу з ізоляції. Навряд чи після такого демаршу в осяжному майбутньому владикам УАПЦ можна буде сподіватися на бажання Вселенського Патріарха мати з ними будь-яку справу.

Київський Патріархат розчарований і засмучений таким закінченням чергової – п’ятої за 20 років – спроби вести діалог з УАПЦ. Однак ми сподіваємося, що свідомі священики та миряни УАПЦ нарешті зрозуміють, що їхні владики найперше турбуються не про Церкву і Україну, а про свої власні інтереси та задоволення власних амбіцій, лише прикриваючись славною історією УАПЦ. Яка зараз, як підсумок їхнього правління, перебуває у стані занепаду, має мале число парафій і лише 1,5% суспільної підтримки.

Ми відкриті для об’єднання зі свідомими та відповідальними священиками і вірними УАПЦ, щоби разом творити єдину Помісну Українську Православну Церкву та йти до визнання її Вселенським Православ’ям.

Прес-центр Київської Патріархії