Ватиканський дипломат про заборону ядерної зброї як важливий крок до миру

«Це важливе голосування – новий крок у пошуках миру», – так архиєпископ Сільвано Томазі, колишній представник Святого Престолу при ООН, а сьогодні – делегований секретар Дикастерії сприяння цілісному людському розвиткові, прокоментував схвалення 122-ма країнами ООН Договору про заборону ядерної зброї.

Формально прийнятий документ забороняє використання ядерної зброї. В голосування, яке відбулося 7 липня 2017 р., не брали участі країни, які володіють ядерною зброєю, як і країни, що входять до НАТО. На їхню думку, цілі документу є наївними й недосяжними, зокрема, на тлі ядерних випробувань Північної Кореї.

Спілкуючись з нашим колегою Фабіо Колаґранде, архиєпископ Томазі розповів, що вже протягом кількох років деякі країни, включаючи і Святий Престол, трудилися над тим, щоб заборонити не лише використання, але й володіння ядерною зброєю. «Цей шлях, – сказав він, – особливим чином розпочався після зустрічі у Відні в листопаді 2014 року, звертаючись до учасників якої за посередництвом послання, Папа Франциск наполіг на тому, що не є розумним узалежнювати безпеку від володіння ядерними озброєннями, а придбання і володіння ядерною зброєю чи ядерними вибуховими пристроями названо дійсно неприйнятним. Згідно з новим трактатом, цього не можна чинити».

Відповідаючи на запитання журналіста про те, що країни, які володіють такою зброєю, не брали участь ні в голосуванні, ні в працях комісії, яка приготовляла документ, Ватиканський дипломат погодився, що прийняття такого Договору згаданими країнами вважається дещо ідеалістичним. Але в цій ситуації, на його думку, слід було заповнити юридичну пустку.

«Якщо візьмемо до уваги, що хімічна і біологічна зброя, протипіхотні міни, касетні бомби належать до озброєнь, які виразно заборонені міжнародними конвенціями, натомість практично нічого не було, майже юридична пустка, щодо ядерної зброї, яка є набагато нищівнішою від тих озброєнь, які заборонені згаданими конвенціями, бачимо, що розпочинається шлях в напрямку створення ментальності, яка з часом приведе до усвідомлення того, що безпека країни чи всіх країн полягає не у володінні ядерною бомбою, але в тому, що жодна країна її не матиме», – зазначив архиєпископ Сільвано Томазі.

«Чому Святий Престол, а також європейські та американські єпископи виступають проти політики ядерного стримування, якою досі завжди виправдовувалося володіння ядерною зброєю? Чи цей принцип втратив свою дієвість?» – було останнє запитання, на що ватиканський дипломат відповів:

«Під час холодної війни стримування було прийняте як один із способів встановити рівновагу, яка б запобігла практичному використанню ядерних озброєнь. Обставини змінилися: незважаючи та “Угоду про непоширення”, маємо деякі країни, що додали до своїх арсеналів атомну бомбу, як от Пакистан, Індія, Ізраїль, а тепер ще й Північна Корея. Але ми повинні зважати на те, що ця взаємна загроза смерті є дорогою, на яку повинен ступити людський рід, шляхом, на який слід ступити, є співпраця та шукання постійного діалогу через дієві міжнародні структури. Безпеку гарантує діалог, а не сила».