Важкі питання. Чи є гріхи, які Бог не прощає?

ПИТАННЯ: З одного боку, Бог може пробачити всі гріхи, а з іншого – в Біблії написано, що хула на Святого Духа не проститься. Чи є гріхи, які Бог не прощає?

ВІДПОВІДЬ: Перечитаємо уривок з Євангелія від Матея, глава 12: “Тому кажу вам: Усякий гріх, усяка хула проститься людям; але хула на Духа не проститься. 32 І коли хтось каже слово проти Сина Чоловічого, йому проститься. Коли ж хтось скаже проти Святого Духа, йому не проститься ні в цьому світі, ні на тому.”

При прочитанні цього уривку насправді виникає не одне питання, а кілька: що таке хула на Святого Духа, що означає гріх проти Святого Духа і що означає «гріх, який не проститься».

Ось що писав з цього приводу Блаженний Августин: «Велика неясність цього питання. Попросимо ж у Бога світла, щоб його прояснити. Зізнаюся вашій милості, що в усьому Святому Письмі, напевно, немає більш серйозної і більш важкої проблеми». Тобто це твердження, здавалося св. Августину, суперечить вічному і нескінченному милосердю Бога.

Святий Тома Аквінський пропонує три тлумачення цих слів. Перше належить Святим Отцям Церкви – Атаназію, Іларію, Амвросію, Ієронімові і Іванові Златоустому: гріхи проти Духа Святого – це ті гріхи, які вчинені безпосередньо проти Святого Духа як Бога, як Третьої Особи Пресвятої Трійці. Таким чином, робиться відмінність між хулою на Духа і хулою на Сина Людського, який жив серед людей. Ті, хто зневажив Його, змішуючи Його справи зі справами Сатани, здійснював непростимий гріх: не тому, що Божественне милосердя не може його покрити, але через упертість у злі тих, хто здійснює цей гріх.

Авторитетний коментар до «Єрусалимської Біблії» говорить: «Людині прощається те, що вона обманюється щодо Божественної гідності Ісуса, прихованого за смиренним виглядом сина людського. Але їй не прощається, якщо вона закриває очі і серце на очевидні справи Духа. Заперечуючи їх, вона відкидає найвищий засіб, що дарується йому Богом, і виключає себе із спасіння ». Іншими словами, хула на Духа Святого – це коли людина не просто закриває очі на справи Бога, але вперто їх відкидає, приписуючи їх дияволу, бажаючи тим самим ототожнити Духа Святого з духом зла, як це робили фарисеї.

Друга інтерпретація гріха проти Святого Духа належить Блаженному Августину. Таким гріхом, на його переконання, є остаточне нерозкаяння. Грішить проти Святого Духа той, хто завжди перебуває в смертному гріху і не бажає встати і покаятися. Той, кому подобається цей стан гріха. Мова йде про гріх проти Святого Духа, тому що благодать відпущення гріхів дається Святим Духом.

Є й третя інтерпретація: французького містика 12 століття Рішара Сен-Вітторського. Проти Святого Духа грішить той, хто грішить проти блага – яке відповідає Святому Духу. Згідно Рішару Сен-Вітторському, Богу Отцю відповідає могутність, сила, а Синові – мудрість. Тому проти Отця грішить той, хто грішить по слабкості; проти Сина – той, хто грішить через незнання; а проти Святого Духа – той, хто грішить підступно, бажаючи зла як такого і зневажаючи засоби, даровані нам християнською надією, якими можна було б перешкодити цьому гріху.

Коли святий Тома Аквінський пише про гріхи проти Святого Духа, він використовує третю інтерпретацію і стверджує, що гріхів проти Святого Духа – стільки, скільки існує способів зневажити допомогу Бога, який утримує людину від гріха. Людина може утримуватися від зла за допомогою різних факторів. По-перше, вона віддаляється від зла, розмірковуючи про Божий Суд: її утримують з одного боку надія, з іншого – страх. У цьому сенсі гріхом проти Святого Духа є невіра в можливість порятунку, з одного боку, чи впевненість у порятунку без жодних зусиль – з іншого. Не вірити в можливість порятунку означає не вірити в милосердя Бога або думати, що наші гріхи – більше ніж Його милосердя. Або ж це означає не звертатися до милосердя Бога з гордині, як це сталося з Юдою: він розкаявся, але не попросив прощення у Господа. До речі, в одному з видінь Святої Катерини Сієнської Бог сказав про Юду: «Цей гріх не може бути прощений ні за життя, ні після смерті: людина відкинула, знехтувала Моїм милосердям. Тому в Моїх очах цей гріх важчий, ніж всі інші гріхи, які вона могла вчинити. Ось чому про розпач Юди я жалкую найбільше, і для Сина Мого це було важче, ніж сама його зрада. Ось на що засуджені своїм оманливим судженням люди, які вважають, що їх гріх більший ніж Моє милосердя, ось чому вони покарані разом з демонами і з ними засуджені на вічне страждання».