Важкі питання: екзорцизм

“У Католицькій Церкві багата традиція вигнання демонів. Але, як з’ясовується тепер, в Середньовіччя часто намагалися виганяти демонів з психічно хворих людей і з людей з обсесивно-компульсивним розладом (ОКР). Сьогодні екзорцисти намагаються виключити психічні хвороби. Але чи можна виключити виконання ролі «одержимого»? Чи можемо ми стверджувати, що надсила, нелюдський голос і т.д. – це надприродне явище, а не може бути пояснена будь-якими недослідженими резервними можливостями людини або впливу на неї?”

Ісус Христос прийшов до людей, щоб звістити Царство Боже в світі і серед людей. Всі люди здатні прийняти Бога в своє серце: «Любов Божа вилилася в наші серця Святим Духом, даним нам» (Рим. 5,5). Однак ця здатність прийняти Бога затьмарена гріхом, і іноді трапляється, що зло в людині займає те місце, в якому хоче жити Бог. Ось чому Христос прийшов звільнити людину від панування зла і гріха, в тому числі від усіх видів панування диявола і його духів – демонів (бісів), які прагнуть дезорієнтувати людину, змінити напрямок її життя. Тому Ісус виганяв демонів і рятував людей від одержимості злими духами, знову відкриваючи в людині простір свободи, відкритості до Бога, Який дарує Святого Духа людині, покликаній стати Його храмом, і направляє її кроки до порятунку. У цьому діянні бере участь Церква в особі її єрархічних служителів. Церква покликана слідувати за Ісусом Христом, і вона отримала від Христа силу продовжувати Його місію від Його імені. Діяння Ісуса Христа, що звільняє людину від зла, здійснюється за допомогою церковного служіння рукопокладеними служителями за дорученням єпископа. Екзорцизм є особливою, найдавнішою молитвою Церкви, що звільняє від влади диявола. У ній Церква публічно і авторитетно просить в ім’я Ісуса Христа, щоб людина була звільнена від впливу диявола. Найпростіша форма екзорцизму використовується під час Таїнства Хрещення, а так званий великий екзорцизм (саме він, в силу своєї видовищності, зазвичай зображується в кінематографі,) може проводитися виключно пресвітером і тільки з благословення єпископа. При здійсненні такого екзорцизму повинні бути строго дотримані правила, встановлені Церквою. Перед тим як приступити до великого екзорцизму, необхідно виключити різні захворювання, які відносяться до сфери компетенції медиків, а не до сфери духовних повноважень, якими Ісус наділив Свою Церкву. Щоб виключити наявність симптомів, які віруючі можуть сприйняти як прояв одержимості, проводиться ретельний огляд за допомогою різних фахівців, в тому числі психіатрів і психологів. При дотриманні всіх встановлених правил, ймовірність «виконання ролі» також зводиться до нуля.

Святе Письмо вчить нас, що злі духи, противники Бога і людини, діють по-різному. Одержимість – це тільки одна з форм такого впливу, і слід зазначити, що вона зустрічається досить рідко. Одержимості властива видовищність: демон запановує в особистості, використовуючи її фізичну силу і фізичну активність. Однак демон не може панувати над волею людини, тобто не може позбавити свободи волі і змусити людину грішити. Проте фізичне насильство над одержимим стає спонуканням до гріха, і саме цього хоче домогтися диявол. Чин екзорцизму вказує на різні критерії і ознаки, що дозволяють прийти до переконання, що мова йде саме про одержимість. Тільки в цьому випадку екзорцист уповноважений приступати до обряду великого екзорцизму. Серед таких критеріїв перераховані багатослівні промови невідомими мовами і розуміння невідомих мов; знання подій, що відбуваються на відстані або нікому не відомих; прояв фізичної сили, не властивої власному вікові і стану; поряд з цим мають місце буйні прояви ворожості щодо Бога, Богородиці, святих, до хреста і до святих образів. Безумовно, в якійсь мірі тут можливе «виконання ролі». Крім того, одні й ті ж незвичайні феномени можуть тлумачитися по-різному. Наприклад, ясновидіння може супроводжувати дар пророцтва, але воно може також відноситися до сфери окультизму або мати чисто природне пояснення. Існують певні критерії для того, щоб розпізнати окультне походження цих феноменів. Вивчаючи кожен випадок, екзорцисти враховують історію і духовний стан людини. Відомий екзорцист Санте Баболін стверджував, що з усіх, хто звертається за екзорцизмом, тільки 2 відсотки виявляються одержимими дияволом. Таким чином, у психіатрів, психологів і екзорцистів є достатньо інструментів, щоб відрізнити одержимість від «виконання ролі» або від ментального розладу.

Екзорцизм заснований на вірі Церкви в існування Сатани та інших злих духів і в те, що їх діяльність полягає в віддаленні людини від шляху спасіння. Згідно з католицьким віровченням, демони є духовними істотами, що володіють великою силою і розумом. Однак сила і влада сатани не безкінечна, він є лише одним з створінь. І хоча, будучи чистим духом, Сатана має велику силу, він не може стати на заваді утвердженню Царства Божого.