Відбулася міжсемінарійна студентська конференція «Святий Йосафат — пастир, який віддав життя за єдність Церкви»

У четвер, 21 вересня, семінаристи з різних духовних семінарій з’їхалися до Василіянського інституту філософсько-богословських студій ім. Йосифа Велямина Рутського в Брюховичах, де ввечері мали спільну вечірню і вечерю. Серед учасників конференції були представники власне Василіянського інституту, Київської Трьохсвятительської духовної семінарії, Львівської духовної семінарії Святого Духа, Дрогобицької духовної семінарії блаженних священномучеників Северина, Віталія та Якима, Тернопільської вищої духовної семінарії імені патріарха Йосипа Сліпого та Івано-Франківської духовної семінарії ім. свщмч. Йосафата.

Зранку 22 вересня конференція розпочалася Архиєрейською Божественною Літургією у храмі Собору Пресвятої Богородиці при ВІФБС, яку очолив владика Володимир Груца, єпископ-помічник Львівської архиєпархії. Владика благословив усіх присутніх і заохотив до плідної праці. Після сніданку розпочалася академічна робота конференції з привітального слова о. Пантелеймона Трофімова, ЧСВВ, ректора ВІФБС ім. Йосифа Велямина Рутського, який наголосив на актуальності особи св. Йосафата Кунцевича у сьогоденні та важливості дослідження його життя та діяльності для мирян та духовенства. Також учасникам конференції було зачитано вітальний лист Блаженнішого Святослава.

«Значення постаті священномученика Йосафата для слов’янських народів і Вселенської Церкви, — йдеться у листі Глави Церкви, — окреслив папа Пій XI в енцикліці „Ecclesiam Dei“ з нагоди 300- річчя його мучеництва: „Саме його справедливо визнаємо прославою східних слов’ян і їхньою підпорою, бо, мабуть, ніхто інший не прославив їхнього імені такою мірою, як він, і ніхто більше не допоміг їм на дорозі до спасіння, як саме цей їхній пастир і апостол, передусім через те, що свою кров пролив за єдність Церкви Святої“. Своєю мученицькою смертю він запечатав сопричастя Київської Церкви з наступником апостола Петра і за діянням Святого Духа став його видимим знаком і непорушною опорою. І сьогодні мощі святого священномученика Йосафата, які ми вклали в престол Патріаршого собору Воскресіння Христового в Києві під час його освячення разом із мощами святого Петра, є свідченням цієї єдності для всіх нас».

Під час пленарного засідання своїми доповідями поділилися багато науковців. Модиратором конференції був о. Полікарп Марцелюк, ЧСВВ. Сестра Дарія Турків, ЧСВВ розповіла про св. Йосафата і реформу василіянських монастирів. Питання ідентифікації першого друкованого кириличного требника у Вільно представив о. Василь Попелястий. Володимир Мороз доповів про те, як матеріали про українського священномученика стали доказами «антирадянської діяльності» духовенства УГКЦ в період СРСР. Про культ св. Йосафата у традиції унійної Церкви XVIII ст. говорили мистецтвознавці Мар’яна Левицька та Мар’яна Пелех. Мистецтвознавець Олеся Семчишин-Гузнер представила тему «Василіяни та поширення культу свщмч. Йосафата Кунцевича у перші десятиліття ХХ ст.: мистецький аспект».

Цього ж дня учасники конференції разом з модераторами розпочали працю у чотирьох тематичних секціях: «Святий Йосафат як чернець-василіянин», «Душпастирська діяльність св. Йосафата», «Беатифікаційний і канонізаційний процеси Йосафата Кунцевича», «Оцінка постаті св. Йосафата з перспективи сучасності». Праця у секціях продовжилася наступного дня.

23 вересня після завершення праці учасників конференції у секціях було підведено підсумки цієї роботи, а також зроблено відповідні висновки міжсемінарійної конференції, з яких випливає, що життя та діяльність св. Йосафата Кунцевича є цінним прикладом для нашого життя в умовах війни та інших викликів сьогодення. Підсумковою була доповідь о. Павла Кречуна, ЧСВВ «Святий Йосафат Кунцевич актуальний для сьогодення». Завершилася конференція виконанням пісні на прославу св. Йосафата.

Спільна зустріч з нагоди міжнсемінарійної студенської конференсії про священномученика Йосафата Кунцевича принесла свої плоди і є важливою для цілої Української Греко-Католицької Церкви, адже об’єднала семінаристів зі всієї України. Тож за прикладом св. Йосафата молімося про єдність Церкви та мир в Україні та світі, «щоб усі були одно» (Йо. 17, 21).