«Відкритий Університет» у Тернополі розглянув християнський погляд на війну та мир

3 червня 2014 року «Відкритий Університет» завітав до Тернополя. «Відкритий Університет» – це всеукраїнський захід, що його організовує Комісія УГКЦ Справедливість і Мир з метою залучення молоді до активного громадського життя та суспільних ініціатив.

Гостем і доповідачем цього вечора був диякон Ярослав Заричанський, секретар Комісії УГКЦ Справедливість і Мир.

Молодим тернопільчанам, а здебільшого це були студенти, активні члени товариства ТУСК “Обнова”, СУМ та “Тризуб” була представлена тема: «Мир і війна. Християнський погляд».

«Щоб говорити про війну, ми повинні спершу шукати причини її виникнення та певну логіку розвитку. Чому у світі стала можливою втрата миру?» – з такими запитаннями звернувся доповідач до студентської молоді, яких цього вечора налічувалось понад 50 осіб. Відгукуючись на пропозицію, присутні дійшли висновку, що мир, як настанова серця і спосіб людського співжиття, є Божим задумом від початку сотворення людини. Миром втішалися наші прародичі в раю. Але через гріхопадіння відбулася втрата миру, що і спричинило розвиток егоїзму, егоцентризму та використання іншої людини. Перше кровопролиття, яке можемо цілком сміло назвати війною між Божим творінням відбулась тоді, коли Каїн вбиває із заздрощів свого брата, таким чином напад, насильство і вбивство входять в людську історію. Згодом, через часті війни та кровопролиття природне розуміння гідності людини і недоторканності людського життя затьмарюється настільки, що Бог подає людині чітку заповідь-заборону: «Не вбий!»

Продовжуючи дану тематику диякон Я. Заричанський підкреслив, що у святоотцівській традиції слова «війна» та «мир» насамперед асоціюються з духовним подвижницьким життям. Їхнє розуміння війни подібне до сучасного і полягає у жорстокій критиці кровопролиття, яке є великим злочином проти Божого творіння – людини. Вже святий Амврозій Медіолянський (339-397 рр.), як і інші Отці Церкви, осуджував насильство і людиновбивство, проте він виправдував будь-які дії держави, спрямовані на самозбереження, захист. Святитель виправдовує ту війну, яка відновлює порушену справедливість.

«Вчення Католицької Церкви визнає, що агресивна війна, вже за своєю природою, є аморальною. У той трагічний момент, коли вибухає війна, керівники держави, яка зазнала нападу, мають право і зобов’язані захищати країну, застосовуючи навіть силу зброї. Відповідно до цього Папська рада «Справедливість і мир» виправдовує і вказує на необхідну наявність у держав збройних сил, які повинні слугувати миру. Той, хто в такому дусі відстоюватиме безпеку і свободу держави, робить великий внесок у побудову миру. Відповідно до цього всі ті особи, які служать у збройних силах, покликані на практиці захищати добро, істину і справедливість у світі» [1] – наголосив доповідач.

Під час зустрічі молодь активно долучилась до дискусії, обговорюючи критерії, за якими можемо називати війну справедливою; а це лише у тих випадках, коли та чи інша країна проводить військові дії проти агресії чи тиранії іншої держави, із метою захисту своїх громадян, суверенітету та територіальної цілісності. Збройна чи інша участь в такій війні є чеснотою і геройством: «Ніхто не спроможен любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає» (Ів. 15,13).

Щодо питання суспільної відповідальності, яка стосується кожного громадянина, особливо під час війни, то молодь звернула увагу на слова, які висловив Блаженніший Любомир (Гузар), Архиєпископ-емерит УГКЦ, стосовно ситуації в Україні: «Ми не знаємо, чому Бог допускає те, що коїться в Україні. Проте все, що відбувається, діється з Його волі. Гадаю, це випробування… Проте ми мусимо боронити не тільки себе, а й інших. Ми, християни, маємоповне право боронити себе, коли хтось на нас нападає, а також маємо право боронитисвої права і прагнення бути незалежною державою».

[1] – Пор. ІІ Ватиканський Собор, Пастирська Конституція: Gaudiumetspes, 79: ААS 58 (1966): 1102-1103 Папська рада «Справедливість і мир» //Компендіум соціальної доктрини Церкви. – Київ, 2008. – С. 306.

Інформаційна служба Комісії УГКЦ Справедливість і Мир