Виглядає на те, що об’єктивні, незалежні, неупереджені ЗМІ дурять нас стосовно Папи

ЗМІ час від часу вибухають «скандальними» повідомленнями про Папу Франциска, переважно хапаючись за якісь його слова чи речення, вирвані з контексту, в якомусь інтерв’ю, приватному листі чи взагалі десь в приватній розмові. Від часу його обрання Наступником св. Петра «неупереджені» і «об’єктивні» ЗМІ не перестають ліпити з нього такого собі папу-ліберала, який спить і бачить лібералізацію Католицької Церкви, а погані кардинали йому в цьому заважають. І чомусь лібералізація Церкви у «об’єктивних» ЗМІ подається, як не знати яке благо.

Цікаво, що західні «об’єктивні» ЗМІ просто заходилися в істериці стосовно того факту, що Папа начебто усунув кардинала Сару від інавгураційної промови в Інституті сім’ї Івана Павла ІІ і взяв цей обов’язок на себе. Але коли Папа розкритикував лібералізм у своїй промові в цьому ж Інституті, то ті ж самі ЗМІ промовчали, якби нічого не сталося. Тепер знову ті ж ЗМІ здіймають крики, мовляв, Папа напхав лібералів у Конгрегацію у справах Богослужінь і дисципліни Таїнств, щоб блокувати активності кардинала Сари. Проте…. список людей іменованих у Конгрегацію чомусь не наповнений лібералами. Але виглядає для цих ЗМІ це неважливо.

Судячи з скандалів із витоком переписок Сороса, Клінтон та до них подібних, які то готують «католицьку весну» в Католицькій Церкві США, то фінансують в середині Церкви всякі збіговиська ліберальних «католиків»-проповідників абортів, гендеризму і т.п., то грошима рятують абортивні програми, то пробують змістити наголос Вчительського Уряду Церкви з питань моральних на питання соціальні та екологічні, спроба виліпити з Папи Франциска образ ліберала «об’єктивними» і «незалежними» ЗМІ не є випадковою.

Коли Папа говорить проти гендеризму та релятивізму – практично всі «незалежні» та «об’єктивні» ЗМІ нагло глухнуть і сліпнуть. Як тільки десь щось приватно скаже та ще й наголосить, що це тільки його приватна думка – відразу всі «незалежні» та «об’єктивні» ЗМІ обрізані, обірвані слова Папи кидають на перші шпальти, ставлять мало не першою новиною у випусках новин, раптовно з’являється маса всіляких коментарів й експертів, які тут же починають пісню про гарного, доброго Папу-ліберала і злих єпископів та кардиналів, консерваторів, які не на життя, а на смерть борються проти Папи.

Більше того, як гриби після дощу з’являються різні експерти всередині Церкви, які ще вчора гнівно заперечували будь-що сказане Папою Бенедиктом і заявляли про те, що те що Бенедикт сказав – це його приватна думка, яка нікого не зобов’язує. Сьогодні ті ж самі люди заходяться від істеричної спроби довести, що все, що Папа Франциск сказав в приватній розмові, навіть якщо воно вирване з контексту, зобов’язує у совісті всіх католиків. Ось такий ліволіберальний неоультрамонтанізм.

Судячи з усього, вся ця кампанія спрямована на одне – на розкол Церкви. До того ж, вже з попереднім прицілом на звинувачені у такому розколі ортодоксних католиків. Але те паньство, яке таке планує, очевидно, нездатне зрозуміти одного: католики просто вірять, що Католицьку Церкву заснував безпосередньо Ісус, що Він безпосередньо передав владу над нею Петру, а той – своїм наступникам – єпископам Риму. І що для ортодоксних католиків лефавризм, ультрамонтанізм, лібералізм, гендеризм, – це речі з того самого кошика, кошика ворога людського роду. Тому сподівання планерів «весни» на те, що ортодоксні католики стануть розкольниками такі ж безпідставні, як і сподівання на те, що завтра буде місяць липень. Провокації можливі, але вони не матимуть великого успіху.

А нам католикам варто триматися своєї віри, боронити її і допомагати слабким і кволим у вірі. Та й час нам уже вийти з інфантильної наївності й бути мудрими, як змії, але без зла, як голубки.

о. Орест-Дмитро Вільчинський